☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Брехун із брехунів
Українська народна казка Поділля

Давно колись жив у селі Ладиги чоловік, який прагнув одного — здобути слави брехуна з брехунів.

Отож одного дня пустився він у мандри. Поїхав він через сусідні села і добрався до Пиляви.

«Найшвидше б зустрітися з тутешніми брехунами!» — проказував він подумки і раптом побачив дороговказ із написом: «Село Брехачі».

— Отут я зможу нарешті набрехати, скільки сам захочу! — зрадів чоловік і повернув до села.

Незабаром він побачив на узбіччі хлопчика в брудній подертій одежині.

— Гей, хлопче! Я — брехун з брехунів! Проведи мене в село, — попросив чоловік.

— Не можу, хату стережу. Гора перекинулась і батько пішов підперти її трьома кадильними паличками. Повернеться аж затемна.

— А де ж твоя мати?

— Немає. Учора ввечері полилась вода з берегів, і мати побігла перепиняти її дорогу мішком пшеничних висівок.

«Чудово бреше, нічого не скажеш!» — захоплено подумав брехун з брехунів. Та за мить схаменувся, хіба можна йому, брехунові з брехунів, кимсь іншим захоплюватися?

І він сказав:

— А ти знаєш, хлопче, що недавно зірвався страшний вітер, який зірвав дзвін із дзвіниці храму й поніс його кудись?

— Авжеж, знаю.

— Ну, коли знаєш, то скажи, де він упав?

— Заплутався в павутинні на горищі нашої хати і так набридливо гудів, що довелось віялом його вимітати.

— Це правда?

— Правда. Як не вірите, спитайте у людей.

— Зрозуміло, зрозуміло, — відповів приголомшений чоловік.

«Якщо малі діти в цьому селі такі спритні на язик, то якої брехні можна сподіватися від дорослих? — міркував він. — Очевидно, на перемогу надії мало».

Кажуть, після такої розмови брехуна з брехунів в цьому селі більше не бачили.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

94 (6050). Брехун з брехунів. СУС —. Записано Общанською О. Д. 2008 року. Печерська Ганна Онисимівна (1930). Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Лагидів