Брехун

Українська народна казка Бойківщини

Слухай, Іване, — каже пан, — всі говорять, що ти брехун. Я не знаю, чи брехун ти, але кажуть, що ти — брехун, і я тобі ніколи нічого не повірю. Але ти раз так збреши, аби я тобі повірив.

— Пане, — каже, — що я буду вам брехати?

— Що-небудь збреши, аби повірив, і дам тобі коня, бо я тобі нічого не вірю.

— Добре, я збрешу, але нині не маю коли, бо спішу. Та й говорить, та все задки поступає.

— Іване, ти збреши та й усе.

— Та не маю часу, бо онде міняють порцеляну за попіл. Я маю трохи попелу, то шкода, щоб пропав. Виміняю порцеляни та й тоді будемо говорити.

— Та де це, Іване?

— Там і там. Та й побіг Іван.

А пан каже до жінки:

— Слухай, та й у нас є багато попелу. Ану наберім!

Набрали в мішки попелу й везуть. А Іван уже вертається. Вони й питаються:

— Іване, а є ще ті, що міняли порцеляну на попіл?

— Пане, ви повірили мені, а я брехав. Ви казали, аби я щось збрехав, то я й збрехав.

— Іване, аби тобі нещастя за це було! Та ти казав, що збрешеш, але нині не маєш коли. Ти так ся квапив...

— Ну то, пане, я й тото збрехав, я все збрехав.

— То я вже більше нічого не буду тебе питати. Приходи по коня. Та й дав йому пан коня. За то, що збрехав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Ріпне, Рожнятівського району, Івано-Франківської області
27 липня 1994 року
Оповідач: Литус Іван Миколайович (1906 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Брехун

Українська народна казка Чернігівщини

Жив у селі Іван, всі його звали Брехуном. Одного разу їхав пан і зустрів Івана. От і каже пан:

— Збреши, не думаючи.

— Ой, пане, ніколи брехати, треба до Гершка бігти.

— А чого?

— Бо Гершко за курпомет міняє пшеницю.

Приїхав пан додому, зібрав усю челядь та й наказує повимітати усі курники, щоб багато курпомету зібрати. Набрав пан силу курпомету і приїхав до Гершка.

— Гершку, кажуть, що ти курпомет на пшеницю міняєш, поміняй і мені.

Нічого не сказав Гершко, лиш дивиться лукаво на курпомет.

— Оце,- каже,- курячий і це курячий, а це півнячий. Треба було вам розібрати його, а так я не прийму.

Поїхав пан ні з чим. Зустрів по дорозі Брехуна і каже:

— Що ти мені набалакав?

— Та ви ж самі просили, щоб я збрехав, не думаючи!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

126 (4252). Брехун. СУС 1920В. записала Іванова М. (9 клас) 2008 року. Степура Марія Євтухівна (1923). Чернігівська область, Козелецький район, Лемеші