Українські народні казки

Бузько і лис

Українська народна казка про тварин

То раз лис запросив до себе на празник бузька та й налляв на дві тарілки квасного молока. Їсть сам і бузька припрошує. Бузько би рад молока з’їсти, але не годен, бо має довгий дзьоб, та й потарахкає трохи по тарелі, але нічого не годен їсти. Але гадає собі: «Чекай, лисе, я тебе также погощу». І вже по тім трактаменті подякував лисові та й просить його, аби він прийшов до него. І забрався і пішов. Лис сів коло другої тарілки, їсть молоко і з бузька сміється, що так го змудрував.

Але не за довгий час зібрався лис, йде до бузька. Приходить. Звіталися. Зачинає його приймати бузько в гості. І кладе на стіл дві фляшки такі, як то є від вина бутильки́, повні печеного м’яса. І бузько їсть і просить кума їсти. Лис рад би м’ясо з’їсти, але що зробить, коли не годен дістати. А бузько сам їсть, бо він має довгий дзьоб, та й з фляшки по кавалку виймає.

А лис посидів трохи, видить, що нічого не зробить, забрався та й пішов, та й мислить собі: «Добре ти мене потрактував, ще ліпше, як я тебе!»

І вже більше не кумалися.

Походження та примітки

Бузько і лис. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 60. Зап. В. М. Гнатюк в 1902 р. у с. Пужники Бучацького пов. (Тернопільщина) «від брата Філька». Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 416.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.