Бідний чоловік і цар
Українська народна казка Покуття
Був собі дуже бідний чоловік. І такий був файний на вроду, що його фотографію дали в газету. А та газета дійшла аж до царя, і цар післав військо, аби воно його припровадило. Прийшло за ним військо і його взяло. А він відійшов яких три-штири кілометри і побачив, що він забув документи. Вернувся додому за документами і застав у себе цигана. Він не мав коли що циганови казати, бо поспішав до царя.
І як ішов він до царя, то дуже помарнів, бо переживав, чого це до него циган приходив. Він такий файний чоловік, а жінка собі приймила цигана?
Прийшов він до царя. Цар дивиться на него та й каже йому:
— Чо’ ти так помарнів? А він каже:
— Бо то велика дорога. Цар питає:
— Що тобі давати їсти, аби ти в мене задоволений був, аби ти поправився?
А він каже:
— Буду ходити у вас в саду, бо там дуже файно.
Файно йому було там ходити. Ходив він з царевою жінкою, і ходили вони, куди зажадали. І він за місяць поправився, став такий, як був. І знов кличе його до себе цар.
— Тепер скажи мені, від чого ти так живо помарнів, а від чого так живо тіло на себе набрав, від чого поправився?
А він мусів казати поправді, бо це цар. Та й каже:
— Я помарнів у дорозі, бо собі подумав: «Я такий файний, а циган такий ніякий, та й жінка приймила цигана».
— Ну а від чого ти поправився?
— Бо я з вашою жінкою всюди ходив і задоволений був.
— Ану ходім, — каже, — ми два по світі. Чи є де ще в світі таке? А він каже:
— Ходім.
І пішли вони в світ. Та й ходили, та й таке ще не раз находили. Та й після того порозходилися.