☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Великодня пригода
Українська народна казка Кіровоградщини

Засвітило сонечко ранком у віконечко. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску і покликала донечку Параску:

— Від себе, від батька і від мене занесеш бабусі свячене!

І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогою дивуються горобчики, що в Параски вишита запаска:

— Цвірінь!

Іде Параска, вийшла на горбок. А до неї Бровко-песик скік та скок:

— Куди ідеш та що несеш?

— Несу я паску, писаночки, ковбаску, від батька і від мами, і від мене несу бабусі свячене.

— А не буде там нічого і для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.

— Писанки матуся написали, оленями, півниками, сонцями прикрашали. Не на те трудились мої батько й ненька, щоб з’їв Бровко писанки смачненько!

— Подивись, Парасю, ще раз на свячене, може, там знайдеться що для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.

— Білу паску — не малі це речі, мама цілу ніч місили ще й пекли у печі. Ой, багато мали з нею праці! Чи ж годиться пасочка собаці?

— Подивись, Парасю, ще раз на свячене, я голоден. Чи нема нічого в кошику для мене?

— Лиш ковбаска, вся товстенька з салом. Мама її довго начиняли, ще й пекли! Я знаю, їсти ти готовий, та не дам ніяк ковбаски псові!

— Поглянь, Парасю, в кошик, ще ж бо не порожній він! — Бровко благає, хвостиком махає.

— Не порожній, ще остався... хрін. Викопала я його сама в городі, може, стане Бровкові в пригоді?

Дала Параска Бровкові ласощів тих, а Бровко лиш понюхав та:

— Аааапчих!

В носі закрутило, в очах потемніло. Пчихнув Бровко, заточився та штовхнув Параску. Випустила вона з рук кошик, паску, писанки, ковбаску...

Покотилася з горбочка паска, а за нею стежкою всі писанки й ковбаска, а за ними кошик. За ними — Параска, а за нею, гавкаючи, Бровко-пес.

Котилися, котилися ранок весь. Аж мусіли стати, бо докотились до бабусиної хати. Встала тоді Параска, позбирала в кошик паску, писанки, ковбаску та промовила:

— Бабусенько, від мами і від тата, і від мене принесла я ласощі вам на свячене.

І сказала, як пригода приключилася, як усі вони з горбочка покотилися.

А бабуся нумо Параску цілувати. Посадила її на покутті в хаті, а Бровкові біля порога дала велику кість. А він зубами хап і досі їсть!

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

2 (7883). Великодня пригода. СУС —. Записала Бойко Інна (8 клас) 2011 року. Опанасенко Г. О. Кіровоградська область, Олександрівський район, Олександрівка