Великодня пригода
Українська народна казка Кіровоградщини
Засвітило сонечко ранком у віконечко. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску і покликала донечку Параску:
— Від себе, від батька і від мене занесеш бабусі свячене!
І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогою дивуються горобчики, що в Параски вишита запаска:
— Цвірінь!
Іде Параска, вийшла на горбок. А до неї Бровко-песик скік та скок:
— Куди ідеш та що несеш?
— Несу я паску, писаночки, ковбаску, від батька і від мами, і від мене несу бабусі свячене.
— А не буде там нічого і для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.
— Писанки матуся написали, оленями, півниками, сонцями прикрашали. Не на те трудились мої батько й ненька, щоб з’їв Бровко писанки смачненько!
— Подивись, Парасю, ще раз на свячене, може, там знайдеться що для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.
— Білу паску — не малі це речі, мама цілу ніч місили ще й пекли у печі. Ой, багато мали з нею праці! Чи ж годиться пасочка собаці?
— Подивись, Парасю, ще раз на свячене, я голоден. Чи нема нічого в кошику для мене?
— Лиш ковбаска, вся товстенька з салом. Мама її довго начиняли, ще й пекли! Я знаю, їсти ти готовий, та не дам ніяк ковбаски псові!
— Поглянь, Парасю, в кошик, ще ж бо не порожній він! — Бровко благає, хвостиком махає.
— Не порожній, ще остався... хрін. Викопала я його сама в городі, може, стане Бровкові в пригоді?
Дала Параска Бровкові ласощів тих, а Бровко лиш понюхав та:
— Аааапчих!
В носі закрутило, в очах потемніло. Пчихнув Бровко, заточився та штовхнув Параску. Випустила вона з рук кошик, паску, писанки, ковбаску...
Покотилася з горбочка паска, а за нею стежкою всі писанки й ковбаска, а за ними кошик. За ними — Параска, а за нею, гавкаючи, Бровко-пес.
Котилися, котилися ранок весь. Аж мусіли стати, бо докотились до бабусиної хати. Встала тоді Параска, позбирала в кошик паску, писанки, ковбаску та промовила:
— Бабусенько, від мами і від тата, і від мене принесла я ласощі вам на свячене.
І сказала, як пригода приключилася, як усі вони з горбочка покотилися.
А бабуся нумо Параску цілувати. Посадила її на покутті в хаті, а Бровкові біля порога дала велику кість. А він зубами хап і досі їсть!