Весняний сон
Українська народна казка Чернігівщини
У повітрі пахло підсніжниками і сонячним промінням. Навколо всі були щасливі і веселі. І Маргаритка, дівчина-весна, була надзвичайно рада пробудженню усього живого. Любила вона увінчатися квітами і гуляти полями, лугами, ріками. Та особливо — лісами, бо любила дивитися за життям своїх друзів-звірят. Раніше ця дівчина була не така, жила в іншому світі, не мала друзів, її ніхто не розумів. Тоді вона не вміла говорити з тваринами і взагалі не вірила у дива. Та трапилася одна пригода, яку може пояснити лише чудо.
... «Яка огидна погода, — подумала дівчина, — як і все інше». За вікном ішов сильний дощ, здіймався вітер, а небо було темне, наче вночі. Вона сиділа на підвіконні зовсім похмура і вдивлялася в кожну краплину дощу. Дівчина теж плакала, але в душі, бо її ніхто не розумів. У неї не було друзів, навіть батьки приділяли більше уваги її братові. Світ здавався жорстоким, а вона була в ньому чужою. Маргаритка, як часто називав її батько, була дуже гарною молодою дівчиною, мала довге каштанове волосся, тонку талію, білу шкіру і пронизливо голубі очі.
«Цікаво, чи перестає плакати небо?»- думала Маргаритка. Проводячи пальцем по склі, ніби намагаючись наздогнати краплину.
— Чому ж ти плачеш, небо? Що трапилося в тебе?
Аж сльоза пробігла по щоці, так їй стало жаль хмаринок. Трохи згодом її повіки поволі опустилися, а думки полетіли відпочивати. Дівчина поринула в чудовий сон.
Раптом стало світло, яскраво, сонячне проміння гралося кольорами. Дівчина стояла серед весняного лісу і чула безліч різних розмов і шепотінь. Та вона не бачила людей, тому стало страшно. Хотіла втікати, та до неї озвалася білка:
— А що, вже збираєшся йти?
Маргарита від здивування ледь язика не ковтнула. А потім відповіла:
— Та ні, лишень дорогу додому шукаю, заблукала я, пані білко.
— Дивно, ти ж дівчина-весна, ти можеш все, — підморгнула та і кудись побігла.
— Дівчина-весна? — здивувалася Маргарита.
І посмішка з’явилася сама по собі. Вона кружляла серед квітів, поки не почула страшні крики:
— Ой-ой! Обережніше! Затопчете!
То мураха, взявшись лапками за боки, стояла і зухвало кричала:
— Розтанцювалися тут, ніби робити нічого!
— Вибачте, я не помітила вас, пані…
— Маруся мене звуть.
— …Маруся.
Ще більше звеселилася Маргарита. Та раптом пролунав якийсь жахливий звук. Дівчина прокинулася.
— Мамо, мамо, мені наснився такий дивний сон, — промовила за сніданком дівчина.
— Сни усі дивні, доню, — ніяково промовила мати.
— Та ви тільки послухайте!
— Ніколи мені!
День минув як завжди, погода була сірою. Повертаючись додому, дівчина помітила місцину з розлогим корінням дуба. І білка стрибала там, лиш нічого не говорила.
— Як уві сні! — скрикнула дівчина.
А прийшовши додому, швиденько заснула і поринула у чарівні сни. Опинившись на знайомому місці, Маргарита спитала білку:
— Скажи мені, хто я для вас, що тут діється і чому ви розмовляєте?
— Дивна ви, принцесо, ви ж весна, квітка, надія. А ми всі ваші друзі.
— Принцеса?
— Так. А он на Чистій галявині стоїть ваш замок Добра.
Раптом дівчина прокинулася. То дзвенів телефон, мама просила забрати братика з садка.
Маргарита вимкнула будильник, лягла спати і вирішила, що до школи завтра не піде. Вона знову повернулася до свого замку Добра. А наступні дні ніби перетворилися у зимову сплячку. Дівчина лише спала і розмовляла з своїми новими друзями — ведмедем Карпом та білкою Баланкою.
— Ти тепер наша володарка, — казали вони, — ми будемо жити добре, якщо твої руки торкатимуться гілочок та стебел.
— І топтати нас не треба, — втрутилася мурашка Маруся.
— Ти обрана. Твоє добре, лагідне серце не залишило байдужим нашого короля. Він вирішив зробити тебе нашою принцесою.
— Та чому я? Я звичайна дівчина.
— Так, але ти надзвичайно добра. І якщо ти підеш, тут усе засохне, а ми помремо.
Маргарита блукала лісом, оглядала замок і не вірила, що вона надзвичайна. А усмішка просто не сходила з лиця. Тепер вона не просто дівчина, а — весна. Весна, яка дарує пробудження, радість, життя. Ніхто так і не зміг зрозуміти, куди поділася ця звичайна дівчина. Всі дивувалися, куди вона зникла. А вона не зникла, а просто стала весною.
Так сон Маргарити став дійсністю і в дівчини почалося нове життя. Ось так прийшла до нас весна. Можливо і вам пощастить потрапити у цю країну Добра, якщо одного дощового дня ви ненароком поринете в сон.