Вовк та козенята
Українська народна казка Кіровоградщини

Жила в лісі коза, і було в неї семеро козенят. Коли коза ходила в ліс пастись, дітей залишала самих вдома і наказувала, щоб нікому дверей не відкривали.

Одного разу вовк підслухав, яку пісеньку співає коза, щоб козенята відчинили двері. От пішов він до коваля, скував собі тоненький голос, як у кози, і прийшов до козенят. Козенята не впізнали, хто співає, і відкрили двері.

Вовк з’їв шестеро козенят, а одне маленьке сховалося. Коли коза вернулася додому, козеня все їй розказало. Коза, не гаючи часу, пішла шукати вовка. Коли знайшла, то розпорола живіт рогами і козенята вилізли звідти живі і неушкоджені.

Стали вони жити так, як і жили до цього часу.

Вовк та козенята
Українська народна казка Чернігівщини

Була собі коза і мала семеро козенят. Кожного дня вона ходила до лісу по їжу. Піде, а діток замкне і наказує нікому двері не відчиняти. Повернеться, постукає ріжками в двері і заспіває:

Ох ви, діточки, козеняточка,

Відімкніть, відчиніть.

Ваша мати прийшла

Молока принесла.

Козенята почують маму і відкриють маму. Вона їх погодує і знову піде до лісу. А вовк підслухав, як вона співає. Тільки коза пішла в ліс, а він побіг до хатинки, став та й співає:

Ох ви, діточки, козеняточка,

Відімкніть, відчиніть.

Ваша мати прийшла

Молока принесла.

А козенята відповідають:

— Чуємо, чуємо, це не мамин голосок. Наша мама співає тонесеньким голоском та й промовляє не так.

Та й не відчинили вовкові двері. Постояв, він постояв та й повернувся ні з чим. А коза прийшла до хати і похвалила діток за те, що вовкові двері не відкрили.