Вовк та лиска
Українська народна казка Чернігівщини
Вийшов на дорогу старий вовк. Сів і сидить, як пень. Пересунув ногу, на село глядить. Вирішив піти в село поживитися. Добігає до першого двору, а ворота закриті, ще й собаки злі у дворі. Перескочив через огорожу та в хлів. Забрав підсвинка і побіг у ліс. З’їв порося, а йому ще мало. Побіг в інший двір, схопив овечку і знову дременув. Поїв, та знову йому мало. Вирішив ще щось знайти. Прибіг до третього двору. Бачить, огорожа висока, йому не перелізти. Вирішив підрити. А в хліві теля мекає. Вовк підрив під парканом та й забрав телятко.
На другий день поїхали чоловіки у ліс рубати дров.
— Ой, у мене сю ніч сталася велика біда, вовк забрав підсвинка, — каже Іван.
— А в мене вовк забрав овечку з ягням, — каже Панас.
— І в мене біда, теляти не стало, — каже Петро, — тепер моя корова не хоче доїтися.
Вовк як почув, що про нього говорять, так і втік у другий ліс. А там лисичка бичка пасла.
— Лисичко, давай поїдемо звідси, — просить вовк.
— Ой, а в мене саночки такі, що от-от розваляться.
— Та я тільки лапку покладу.
— Ну клади вже.
— А можна я скраєчку присяду?
— Сідай, що з тобою робити.
Сів вовк, а саночки і поламалися. Посилає лисичка вовка у ліс по гілочки пряменькі й кривенькі, щоб сани зробити. А вовк приніс дві гіллячки. Розсердилася лисичка і пішла сама. Поки вона ходила, а вовк з’їв бичка. Прийшла лисичка, ні бичка, ні вовка. Сіла під березою та й каже:
— Оце так! Я його обманула, а він мене!