Українські народні казки

Вовк і кубила

Українська народна казка Поділля

Йде субі єдного разу вувк і такий голодний, шо гаш живіт ду хребта прілип. Дивиці — на лузі пасеці кубила. Підходи вувк ду неї , дивици на ню і кажи:

— Кубило, кубило, я тибе з’їм.

— А мине ни можна їсти, — відказує кубила.

— А ту чуго? — питає вувк.

— А ти пручитай, шо в мени на купиті написану.

І прутягнула їму задню ногу ду вучей. Як трісни вувка межи вуха, ту гет свічки в учах повставали.

Прійшов вувк до тіми, десь за метрів сто від кубили почухавсі і кажи:

— Вот піньок з вухамі, дурний, неграмутний і поліз читати…

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

165 (7876). Вовк і кубила. СУС (103С*). Записала Цідик Тетяна 2010 року. Шевчук Михайло Андрійович (1931). Хмельницька область, Волочиський район, Писарівка