Українські народні казки

Вода-чарівниця

Українська народна казка Поділля

Не за синіми морями , не за темними лісами, а тут, на розкішних зелених луках, оточене лісами, розкинулось мальовниче село. У ньому жила велика родина. Завжди у хаті лунав веселий дитячий сміх, незважаючи на бідність. Здебільшого на пательні навіть шкварки не було. Але не це було для родини головним. Мамин улюбленець, мізинчик-синочок ось уже п’ять літ не вставав на ніжки. До кого не зверталися, якими травами не лікували, хлопчик був прикутий до ліжка.

Одного разу наснився бідоласі віщий сон. Виходить він сам на берег після купання у річці. Розказав він про цей сон батькові. Задумався той і вирішив попитати старих людей.

Тільки один столітній дід дав йому пораду:

— Викупай сина до схід сонця у Чистий четвер перед Великоднем чи на самий Великдень опівночі у біжучій воді. Вона має забрати і понести далеко всі хвороби.

Так батько і зробив. Зцілився синочок біжучою водою і почав ходити, бігати, ріс здоровим і міцним.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

34 (5986). Вода-чарівниця. СУС —. Записано 2008 року. Щерблюк Ганна Данилівна (1916). Хмельницька область, Деражнянський район, Новосілка