Українські народні казки

Волик, баранчик, півник та качка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був собі волик, баранчик, півничок і качечка. От вони поставили собі в лісі хатинку й стали там жити. А вовк про те почув і хотів їх з’їсти, щоб самому в тій хатинці жити зі своїми дітьми.

Але волик був у лісі та й підслухав, що казав вовк. От він прийшов додому і розказав баранчику, півничку і качечці. Коли настав вечір, наварили вони собі вечері, повечеряли, зачинили добре двері та й полягали спати. Волик з баранчиком лягли коло дверей, качечка на покуті, а півничок на жердочці. Вночі приходить вовк. До дверей, а ті підперті. От він і каже:

— Волику, волику, одчини!

Волик не одчиняє. Допіру вовк виломив двері, а волик рогами припер його до стіни. А баранчик як розбіжиться та все вовка рогами, та все рогами. А качечка з покуття промовляє:

— Так, так!

А півень на жердочці кричить:

— Ку-ку-рі-ку, подайте мені його сюди!

Вовк насилу видерся, та й став тікати. Та в снігу застряг, та й здох. А волик, баранчик, півничок і качечка жили собі в лісі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

174 (5222). Волик, баранчик, півник та качка. СУС 130. Записано 2008 року.
Оповідач: Вишневська Ніна Карпівна (1932 року народження), село Юрківка, Уманський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.