Українські народні казки

Волик, баранчик, півничок і качечка

Українська народна казка про тварин

От був собі волик і баранчик, і півничок, і качечка. От вони собі поставили в лісі хатку і там вони собі жили.

А вовк про те почув і хтів їх з’їсти, щоб самому в тій хатці сидіти з своїми дітками. Але волик був у лісі та й підслухав, що казав вовк. От він приходить додому і розказав баранчику, півничку і качечці. Ну, та й вже ввечер, зовсім пізно, вони наварили собі вечері, взяли повечеряли, зачинили добре двері та й полягали спати. Волик з баранчиком лягли коло дверей, а качечка на покуті, а півничок то на жердочці.

Вночі приходить вовк. До дверей — а вони підперті. От він каже:

— Волику, волику, одчини!.. Волик не одчиняє.

Допіро він виломив двері, а волик та й рогами припер його до стіни. А баранчик як розбіжиться та все вовка рогами, та все його рогами, рогами...

А качечка з покутя примовляє:

— Так, так! — каже.

А півень на жердочці кричить:

— Кукуріку, подайте мені його сюди, я його ще лучче!

Вовк насилу видерся та й став втікати, та й в снігу застряг та й здох. Вовченята боялися вже зачіпати волика, баранчика, півничка і качечку.

А ті собі паслися в лісі.

Походження та примітки

Волик, баранчик, півничок і качечка. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 130. Зап. Л. Ленчевський в 1911 р. у с. Карабіївка на Кам’янець-Подільщині. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 29-3, од. зб. 294, арк. 7—9.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.