Ворожка
Українська народна казка Чернігівщини

В одному селі жила стара баба. Бідна була, не мала що їсти. Вона все ходила до пана просити щось з’їсти. Та пану вона вже набридла: і прогнати її не може, і допомагати вже не хоче. Тоді й каже:

— Ви йдіть ворожіть.

— Так я нічого не знаю.

— Я вас навчу.

— Ну, гаразд.

Пан тоді й каже:

— От ви будете хворому ворожити, то кажiть: «Ваш товар, моя паша, я — ворожка ваша». Поворожите й підете і вони вам будуть щось платити.

Пішла собі бабка. А скоро по селі пішов слух, що ця бабка — ворожка. Так вона собі на кусок хліба й заробляла.

Якось цей пан і сам захворів, в горлі нарвав великий нарив. Яких уже лікарів не було — ніхто не допоміг. Люди порадили йому ворожку, яка

ходить і допомагає. Пан попросив цю ворожку до себе.

Гукнули, прийшла вона. Дивиться пан, а це та баба, яку він сам послав ворожити. Глибоко засміявся, нарив і прорвав. Пан зрадів, прополоскав горло і став дужим.