Українські народні казки

Ворон і лисиця

Українська народна казка про тварин

Прийшов ворон на салаш, увидів на лісці на комарнику сир і урвав собі великий дараб сира. Яв летіти попри землі. Увиділа лисиця і яла бігнути за ним, ож уборонить уд нього сир. А він долетів до хащі, улетів май на високоє дерево та межи дві ножиці сів їсти.

Лисиця за ним добігла до хащі, увиділа, ож май на високоє дерево сів їсти. Яла вона хвалити: «Який єсь красний, чорноє пір’я на тобі красноє, кедь би у тя і голос такий красний, ги пір’я, бив би-сь, потятам за царя». А він хвалитися ладив голосом, розняв писок і яв кра́нкати, а сир упав долів, а лисиця із’їла.

Чоловіка покладуть на берова, а він ся ізгордить дуже, та пак го звержуть із бері́вства, та обстане такий дурний, ги тот ворон, що не із’їв сир.

Походження та примітки

Ворон і лисиця. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 57. Зап. І. Верхратський в кінці XIX ст. на Закарпатті. Записки Наукового товариства ім. Шевченка, Львів, 1892—1937., т. XXIX, 1899, стор. 151.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.