Вівця, лисиця та вовк
Українська народна казка про тварин
Була вівця стара, і молоді її відганяли і не давали їй їсти. Тим часом іде на слободу. Надибає лисицю. Лисиця каже: «Добридень вам, кумо Явдохо!» — «Дай боже здоровля, кумо лисице!» — «А де ви ідете?» — «Іду на слободу». — «І я піду з вами, бо мені мій старий не дає їсти». ї ідуть вже обидві. Надибають вовка: «Добридень вам, куме Олексію!» — «А де ви ідете, кумо Явдохо та кумо лисице?» — «На слободу». — «І я піду з вами». І ідуть всі троє. Але захопляє їх нічліг. Лягає кума лисиця всередині, а тії з боків. І кум Олексій досягає до куми Явдохи лабою і хоче з неї кожуха зняти. А лисиця каже: «Куме Олексію! Що ви робите?» — «Я хочу з куми Явдохи кожух здійняти». — «Ет, не робіть-но ви того! Бог дасть завтрішнього дня, тут попова кобила пасеться, і здіймете з неї — то більший буде». Тим часом узавтра вовк до кобили. І як застромив вовк лаби — і та просто летить до попа. А лисиця каже: «Куме Олексію! Обіпріться!» — «Подобнось, я ся не обіпру, аж в попа на подвір’ї!» І пригнала на подвір’я кобилу з вовком, а люди оступили і вбили вовка. І каже кума Явдоха: «Треба іти додому! Вдома лучче, а то ще мене хотів забити вовк». І пішла додому.