Українські народні казки

Вірна Флорина

Українська народна казка Буковини

Був собі цар і не мав жінки. І була цариця-вдовиця. Цариця мала дочку Тритону, а цар — дочку Флорину. Поженилися цар з царицею і звели своїх дочок докупи. Царева дочка була дуже гарна на красу, а царицина — погана: лице в неї було ямкувате від віспи. Цариця хотіла, щоб її дочка була гарна. Вбирала її гарно, браслети різні одягала їй на руки. А цареву дочку в погане шмаття вбирала і клала її до печі. Своїй дочці казала:

— Ти йди гуляти.

І так було довго. А на другім государстві їден принц читав по книгах, що є в чужім государстві царська дочка Флорина. Допитався він і прийшов її сватати. Цариця питає:

— Ти прийшов сватати Флорину? Почекай.

Принц стоїть надворі, а вона пішла свою дочку прибирати. Флорину ж замкнула в кімнаті і сказала їй:

— Ти не виходь нікуди.

Вийшла Тритона, принц подивився по ній. Вийшла й цариця, а він каже до неї:

— Це не Флорина. Я не знаю, хто це. Покажіть мені Флорину. Цариця думає: «Вишлю я Флорину». Та й вивела її в такім поганім шматті. Вона побачила принца і застилалася, що так погано вбрана. І стала така гарна на лиці — ще краща, як була. Принц каже:

— Це Флорина, і я буду женитися на ній. Най буде, що вона дрантива. Я її приберу і візьму за жінку.

А тут якраз і цар, батько Флорини, приїжджає з війни. Та й каже:

— Як ти хоч’ мої дочки, то треба свадьбу робить.

— Добре, будем робити свадьбу. Я йду додому.

І пішов принц додому. Казати своїм батькам, що найшов Флорину і щоб готувалися до свадьби. Свадьба мала бути через сім-вісім днів. Батьки погодилися, що за недільку буде свадьба.

А тоді такий був весільний обряд, що лице в молодої було закрите чорною сіткою, і молодий не бачив її. Коли мав приїхати принц, царя не було дома, бо інші держави напали війною. І цар сказав:

— Робіть свадьбу без мене.

А в цариці була в другій державі сестра Софія, велика чарівниця. І була вона запрошена на свадьбу. Прибула на два-три дні раніше та й каже:

— Я зроблю так, що він возьме не Флорину, а Тритону. А Флорину на той час треба замкнути.

Цариця каже:

— Добре, я закрию її.

Принц забирає Тритону і думає, що то Флорина. І тітка Софія з ними їде. По дорозі каже:

— Я повертаю додому.

І запрошує принца з молодою до себе в гості. Там вона має так зробити, що він полюбить Тритону.

Увечері приїхала тітка з ними додому. Сідають за стіл. А коли сідаєш їсти, треба розкрити лице. Коли вона розкрила лице, принц побачив, що це не Флорина, а Тритона. Засумував він і вже й не їв. Тітка Софія каже:

— Принце, вечеряй. Це вже буде твоя дружина до кінця життя. А він не хоче. А то вже вечір. Тітка заводи його з нею на три доби в погріб. А там є що їсти й пити. Тітка думає, що за три доби він її там полюби. А сама починає чаклувати надворі. На третю добу випускає їх та й питає:

— Погоджуєшся з Тритоною жити?

— Не хочу. А вона каже:

— То я тебе покараю.

— Карайте, як знаєте, а я з Тритоною жити не буду.

А тітка Софія мала зачаровану палицю. Сказала вона ще раз:

— Не будеш жити з нею?

— Не буду.

Вона вдарила його три рази тою палицею і зачарувала, перетворила на птаха. П’ять літ він мав бути птахом, а через п’ять літ мав повернутися до неї і проситися, і сказати, що буде жити з Тритоною. Полетів він додому.

А в него дома був старший брат, тоже чарівник. Каже він:

— Нічого. Я буду робити так, щоб ти перекинувся назад на чоловіка. А поки я зроблю тебе чоловіком, ти літай до Флорини і кажи їй, щоб вона не віддавалася.

Принц бере браслет і пасок і летить до Флорини в сад. В неї проти вікна було старе-старе дерево. Він сів на те дерево й співає. А Флорина відчинила ввечері вікно, щоб свіжого повітря взяти, і забула закрити. Заговорив він людським голосом:

— Я — принц.

— Та ж ти птах. Що ж ти за принц?

— Тітка Софія зачарувала мене на п’ять літ у птаха. Хотіла, щоб я брав за жінку Тритону. Ти ні за кого не виходь, жди мене.

Він розказав Флорині, як тітка мучила його. І Флорина сказала:

— Я буду ждати.

Він лишив їй подарунок — браслет. Та й питає:

— Тебе цариця добре годує?

— Ні, погано.

Почав він носити їй їсти. І плаття їй хороше приніс, і інші подарунки. А наймичка, що носила їй їсти, помітила, що Флорина гарно вбрана і добре харчується. Приходи до цариці й каже:

— Флорина так поправилася і так файно вбрана.

Цариця думає: «Що ж це таке?» Викликає сестру Софію. А Тритона в тітки Софії сидить.

— Що таке, — каже, — що Флорина так поправилася і так файно вбрана?

— Це той принц до неї ходи, — сказала Софія. — Я дам такі зачаровані бритви, що Флорина їх бачити не буде. А він буде сідати на вікно і поранить себе.

Поставила вона ті бритви на вікно. Флорині сказала вікно не запирати і до вікна не підходити.

А Флорина уже ту їду не їсть, що вони їй приносять. Минув якийсь час. Коли принц прилетів, надрубав крило. І впав на землю. Та й заліз у дупло того дерева. А брат-чарівник прилетів його рятувати. Та й каже йому:

— Кинь це діло. Іди до тітки Софії, хай перетворить тебе на чоловіка. І бери Тритону. А то пропадеш.

Умовив його брат. Пішли вони до тітки Софії. Брат каже:

— Прийшли ми до вас. Зробіть його назад чоловіком, і він буде жити з Тритоною.

Тітка Софія каже:

— Добре, я зроблю.

Торкнула його три рази тою палкою, і зробився він мужчиною. Взяли вони ту Тритону, повезли в його державу, і там він одружився з нею. А Флорина сидить у своїй кімнаті.

Почалася війна. Батька Флорини вбили, а мачуха вмерла. Осталася Флорина сама. Треба покликати когось на цареве місце. А колись тільки родичів клали. Люди кажуть:

— Є царева дочка, вона має стати царицею.

Пішли і найшли її саму в тій кімнаті. І кажуть їй, що хочуть покласти її за царицю.

А вона подумала за принца. Чого ж він літав, літав і вже не літає?! Треба його найсти. Лишає вона своїх родичів, щоб керували державою, а сама збирає речі і йде в дорогу шукати принца. І пішла світом. Кілко йшла, йшла і питалася. Приходить до річки. Моста нема, а річка глибока. Нема як перейти. А в долині коло річки жінка пере шмаття. Вона йде до тої жінки спитати, де можна перейти річку. А та жінка була чарівниця. Питає вона:

— Куди ти йдеш? Нащо тобі через річку переходити? А вона й розказує:

— У другій державі є принц, мені треба до него. Я не знаю добре дороги та й того питаю.

Жінка-чарівниця каже:

— Заплати мені добрі гроші, і ти за добу будеш там.

— Заплатю, — каже, — лиш зробіть, щоб я була там. Відкриває вона свої речі і каже тій жінці:

— Вибирайте собі плаття, яке хочете. І кажіть, кілко вам грошей дати.

Та баба вибрала собі плаття та й каже:

— А грошей дай мені три тисячі, і я зроблю так, що ти будеш там. Виймає чарівниця зі своєї сумки три яйця і дає їх Флорині. І каже:

їдно яйце розіб’єш — і зробиться міст через цю річку. Перейдеш. А друге яйце розіб’єш, як прийдеш до дуже високої гори. Як розіб’єш його, зробляться тобі на ногах гаки, і ти вилізеш на ту гору. А третє яйце розіб’єш, як прийдеш до глибокого й широкого яру. Як розіб’єш те яйце, то прилетя шість зелених мишей з бричкою. Вони посадя тебе в бричку і привезуть аж до царського дому, де принц живе.

Добралася вона до того яру, розбила третє яйце, і прилетіли шість зелених мишей з бричкою. Посадили її в бричку і полетіли. Привезли Флорину під царський дом, де принц жиє. А вона собі що придумала? Ті подарунки, що принц їй давав, поклала на руку і носить під тим домом. А Тритона побачила у вікно, що такі гарні браслети у неї на руці. Флорина помазала собі лице, щоб її не пізнати. Тритона кричить:

— Що ти хочеш за той браслет? А вона каже:

— Їдну ніч переночувати з принцом, та й дам браслет. Тритона думає: «Що їдну ніч переночувати? Вона переночує та й піде, а я буду мати браслет назавжди». Флорина пізнала, що то Тритона, а Тритона Флорини не пізнала. Думає Флорина: «Я увечері поговорю з принцом та так і остануся. А Тритона най собі роби, що знає».

А Тритона дає принцови в чай морні краплі, щоб він заснув і не міг нічого з тою дівчиною говорити. Зайшла Флорина, а він спить. Флорина буди його, а він не чує, що його будя, спить мертвим сном.

І кілко будила, не могла добудитися. І день ся зробив, і мусила Флорина йти.

І знов носи Флорина браслети на руці. А Тритона побачила та й посилає наймичку.

— Йди спитай, що вона хоче за той браслет.

А Флорина догадалася, чого він не говорив. І каже наймичці:

— Дай йому чай без крапель, то я тобі заплатю, скілко ти схочеш. А наймичка каже:

— Дай і мені браслет, то я дам йому чаю без крапель. Дає їй Флорина браслет і каже:

— Ти ховай, щоб твоя хазяйка не бачила. А цей браслет давай свої хазяйці, щоб я переночувала з принцом.

Наймичка послухала її і дала принцови чистий чай. Він випив і ляг на своє ліжко. Прийшла Флорина, пустили її в ту кімнату. Він пробудився, глипнув — жінка якась. Та й каже:

— Ти хто?

А вона тихо відповідає:

— Я — Флорина.

— Яка, — каже, — Флорина?

— А та, до якої ти прилітав вікном.

А в неї було ще два браслети. Він подивився — справді його браслети!

До ранку переговорили вони, а на ранок виводи він коня, що сім років світу не бачив, бере Тритону за коси та й в’яже коневи до хвоста. І каже коневи:

— Лети білим світом.

Де вдарилася вона головою, там гори зробилися, а де вдарилася задом, там долина. Кінь розніс її по світі й вернувся до принца.

А принц став жити з Флориною. І вернулася вона з чоловіком царювати в свою державу.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Василівці, Сокирянського району, Чернівецької області
11 серпня 1985 року
Оповідач: Боднар Гаврило Тимофійович (1914 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.