Українські народні казки

Гарна сестра

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили колись чоловік і жінка й мали вони сина та дочку. Дівчинка була такою гарною, коли всміхалась, то на її вустах розквітала троянда, коли розчісувала волосся, то сипались золоті зірки.

На жаль, мати померла, й батько оженився на іншій жінці. Нова жінка привела в хату свою рідну дочку та зненавиділа чоловікових дітей. Підрісши, хлопчик найнявся до одного пана візником. Він журився за рідною сестрою, тому намалював її портрет і повісив у стайні на дверях. Щоразу, дивлячись на зображення, юнак усміхався. Коли ж повертався до роботи, то дуже сумував. Поміщик побачив дивні зміни в настрої та поцікавився:

— Чого це ти, хлопче, коли заходиш до хліву, то веселий, а виходиш сумний?

— Є мене вдома красива сестра. Її портрет висить у стайні. От коли її бачу, відразу приємно на серці стає, коли ні — сумно.

— Покажи, будь ласка, портрет, — попросив чоловік.

Приніс хлопець малюнок із зображенням дівчини:

— Справді, твоя сестра така гарна, як на портреті?

— В житті ще краща, — сказав брат.

— Тоді привези дівчину, хочу з нею одружитися.

Повернувся юнак додому, розповів. Мачуха з дочкою теж вирішили їхати до поміщика. Посідали всі в карету та вирушили. Дорогою до чоловіка каже брат сестрі:

— Не виглядай у вікно, бо обвітриш лице.

Дівчина не почула та спитала у мачухи:

— Що брат сказав?

— Хоче, щоб ти подивилась у вікно та поглянула на природу, — сказала жінка.

Тільки вона виглянула, мачуха виштовхнула її. Дівчина стукнулась об землю, перетворилась на качку та й полетіла.

А пан чекає дівчину. Мачушина дочка вийшла, всміхнулась жовтими зубами, потрусила брудними косами. Чоловік аж злякався.

— Мабуть, обманув мене візник, — вирішив пан і закрив його в темниці.

Коли ж настала ніч, прилетіла до хлопця качка та почала співати дівочим голосом. Почув вартовий і потім розповів панові.

Другої ночі чоловік сам сів біля темниці, послухати. Спіймав качку та питає:

— Скажи, чи справді тебе не можна врятувати?

— На моїй нозі є ланцюг, — сказала вона, — коли одним ударом одразу розіб’єш, то перетворюся на людину.

Узяв поміщик меч, торкнувся ним ланцюгів, вони й упали. Стала з качки гарна дівчина. Пан зрадів, та визволив хлопця з неволі. І весілля влаштували.

А мачуху з дочкою пан хотів покарати, але наречена попросила відпустити їх додому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Мотузко Тетяна Павлівна (1943 року народження), Дніпропетровська область, Солонянський район, Олександропіль 146 (7444). Гарна сестра. СУС порівн. 403. Записала Мотузко Дарія 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.