Українські народні казки

Горе

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід та баба. Не знали вони, що таке горе. Люди кажуть:

— Горе їм, горе.

Тоді каже баба до діда:

— Діду, піди пошукай горя.

Пішов дід по світу горя шукати. Обійшов весь світ, але так горя і не знайшов. Повертаючись додому, треба було десь заночувати, бо вже сутеніло. Побачив дід хатинку. Зайшов він до неї, а двері за ним і зачинилися. Дід ухопився за двері, а вони не відчиняються. А тут де не візьмись сліпа баба на печі сидить і каже:

— Я тебе зараз з’їм!

А в тій хаті були овечки, яких сліпа баба і випускає по одній з-поміж ніг.

«Все, — думає дід — пропав». А тут побачив кожуха, який лежав на печі. Вивернув його, одягнув та й проліз у баби поміж ніг. Каже:

— Обдурив я тебе, бабо.

— Обдурив, — сказала — баба, — то візьми на прощання цю сокирку.

Кинула сокиру баба, а вона застрягла в дереві. Дід до сокири, а рука пристала. Баба йде по нюху до нього. Дід взяв ножа, відрізав долоню і втік.

З того часу люди не шукають горя.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

88 (5144) .Горе. СУС 1137. Записано 2008 року.
Оповідач: Кондратюк Людмила Сергіївна (1947 року народження), село Тарнава, Монастирищенський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.