Серед птахів є він найгірший злодій. Він потрафить знайти найменшу дірку, залізти через неї до комори чи куди інде, наїстися і шкоду зробити.
Так велося, що через горобця усіх пташок злодіями стали називати, Злетілися усі птахи на раду і вирішили, що треба злодія покарати. Зловили горобця, закували і кинули у тюрму.
Але і тут йому хитрість допомогла. Недовго відбував кару — потрафив якось вкрастися на волю. Але ноги не було кому розв’язати. Тепер дехто дивиться і питає:
— Чого горобець скаче, а не ходить, як усі птахи?
Тому, що ниньки має лапки зв’язані, що в тюрмі зв’язали, Є ще така приповідка: скаче, як горобець.
Горобець Українська народна казка Чернігівщини
Жив собі один чоловік і був він дуже бідний. Була в нього убога, стара хата і не було чого їсти. Ішов він якось по дорозі та й побачив маленького горобця, який був поранений. Чоловік узяв його до себе додому, вилікував, вигодував. І горобець кудись пропав.
Являється якось до бідняка з насіниною. Чоловік посадив зернину в землю. І ось через рік виріс з неї величезний гарбуз. Чоловік зрадів. І став дуже багатий і щасливий.
Але був у нього сусід, дуже заздрісний та жадний. Почав цей сусід розпитувати в чоловіка, як той став багачем. Так розказав він про горобця, якого врятував від загибелі, і про зернину. Сусід уважно вислухав і пішов додому. Насипав під ґанком пшениці, а сам заховався за углом хати і жде. Злетілись горобці та й почали клювати. Тоді чоловік як кидане палицю по них. Та й зламав одному крило. Забрав додому, почав лікувати, годувати та так, що той ледь не помер від його лікування. Нарешті горобець одужав і втік від сусіда.
Через кілька днів вертається до нього з насіниною. Сусід зрадів, що стане дуже багатим. Посадив зернину і жде. Через рік виріс з зернини дуже великий гарбуз. Чоловік розрізав його, але з нього не посипалися гроші, а вилетів великий рій бджіл, які закусали його мало не до смерті.
З того часу чоловік став добрішим до звірів і до всіх людей, допомагав всім, хто потребував допомогти