Українські народні казки

Горобчик і билинка

Українська народна казка Покуття

Був собі горобчик. Пішов він до билинки та й каже:

— Билинко, колиши мене. А билинка не хоче. Пішов він до кози.

— Козо, козо, йди билинку гризти, бо вона не хоче горобчика колисати.

А коза не хоче. Пішов він до вовка.

— Вовчику, вовчику, йди козу їсти, бо вона не хоче билинку гризти, а билинка не хоче горобчика колисати.

А вовк не хоче. Пішов горобчик до пана.

— Пане, пане, йди вовка вбий, бо він не хоче козу їсти, коза не хоче билинку гризти, а билинка не хоче горобчика колисати.

А пан не хоче. Пішов горобчик до вогника.

— Вогнику, вогнику, йди пана спали, бо пан не хоче вовка вбити, вовк не хоче козу їсти, коза не хоче билинку гризти, а билинка, не хоче горобчика колисати.

А вогник не хоче. Пішов горобчик до води.

— Водо, водо, йди вогонь гасити, бо вогонь не хоче пана спалити, пан не хоче вовка вбити, вовк не хоче козу їсти, коза не хоче билинку гризти, а билинка не хоче горобчика колисати.

А вода не хоче. Пішов горобчик до воликів.

— Волики, волики, йдіть воду пийте, бо вода не хоче вогонь гасити, вогонь не хоче пана спалити, пан не хоче вовка вбити, вовк не хоче козу їсти, коза не хоче билинку гризти, а билинка не хоче горобчика колисати.

А волики не хотять. Пішов горобчик до ножиків.

— Ножики, ножики, йдіть воликів ріжте, бо волики не хотять воду пити, вода не хоче вогонь гасити, вогонь не хоче пана спалити, пан не хоче вовка вбити, вовк не хоче козу їсти, коза не хоче билинку гризти, а билинка не хоче горобчика колисати. Ножики не хотять. Пішов горобчик до червачків.

— Червачки, червачки, йдіть ножики гризти, бо ножики не хотять воликів різати, волики не хотять воду пити, вода не хоче вогонь гасити, вогонь не хоче пана спалити, пан не хоче вовка вбити, вовк не хоче козу їсти, коза не хоче билинку гризти, а билинка не хоче горобчика колисати.

Червачки пішли живенько і гризуть ножики, ножики пішли живенько воликів різати, волики пішли воду пити, вода пішла вогонь гасити, вогонь пішов пана палити, пан пішов вовка вбити, вовк пішов козу їсти, коза пішла билинку гризти, а билинка зачала горобчика колисати. І каже:

— Колих, колих, най буде тобі сто лих, сто лих. Коли-и-их, колих, най буде тобі сто лих, сто лих.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Снятин, Снятинського району, Івано-Франківської області
5 квітня 1987 року
Оповідач: Личук Іванна Касіянівна (1924)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.