Українські народні казки

Горішок

Українська народна казка Чернігівщини

Колись давно жила собі удовиця і мала малого сина. Звали його Горішок, бо він любив гризти горіхи.

Одного разу пішла удова з сином в ліс по гриби та по дрова. Назбирали вони грибів, наламала жінка в’язочку сушняку і хотіла ще трохи наламати. Посадила вона сина на в’язку і наказала нікуди не йти. А сама пішла дров шукати. Чекав він маму, чекав, стало йому страшно і хлопець побіг її шукати.

Біг Горішок лісом і кликав маму. Але ішов він в зовсім інший бік. Вернулася мама до в’язочки, а сина нема. Хлопчик довго біг і прибіг до якоїсь хатинки. Там жив старий лісник з жінкою. Зайшов він у хату, а дід і почав питати, хто та звідки. Малий сказав, що загубився від мами. Дідусь пожалів хлопчика і залишив жити у себе. Хлопчик став для старих сином, бо дітей у них не було.

Ріс Горішок в того діда і виріс великий та дужий. Дід давав йому рушницю і він ходив на полювання. Старий скрізь дозволяв йому ходити, тільки, тільки не наближатися до ставка, бо там люті змії.

Та минуло хлопцеві шістнадцять, не послухав він старого і вирішив піти до ставка.

Купається Горішок, розглядається, ніяких змій немає. Коли це надлетіли три дикі качки і сіли на воду. Він хотів стріляти, але спершу вирішив намилуватися ними. А качки підпливли до берега, вийшли з води і перетворилися на гарних дівчат. Купаються вони, а хлопець дивиться із-за верби. А тоді підкрався та й забрав плаття однієї з них.

Дівчата вийшли з води, почали одягатися, перекинулися в качок та й полетіли. А одна дівчина зосталася. Хлопець вийшов із схованки і сказав їй, що віддасть одежу, якщо вона погодиться стати його дружиною. Дівчина й погодилася.

Запропонувала йому молода дружина не повертатися до діда, а йти і шукати його матері. Хлопець залишив дідову рушницю під вербою і вони пішли.

А дід, у якого він жив, був віщуном. Пішов він шукати хлопця і знайшов рушницю. Розлютився старий відьмак і послав зміїв в погоню за молодими. А хлопець з дівчиною все бігли та бігли. Почула дівчина, що позаду змії і перетворилася в криницю, а хлопця перетворила на ківш. Долетіли змії до криниці, напилися води та й вернулися назад.

А молоді бігли і прибігли до того броду, де мама Горішка воду брала. От прийшла вона по воду, а вони попросили в неї напитися. Дала вона води та й запросила до хати. Дуже схожим був хлопець на її сина.

А Горішок розповів свою історію. Скрикнула і обімліла жінка від радості, бо здогадалася, що це її син. Швидко й весілля справили. Та такий бенкет був, що дим аж до неба пішов.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

118 (4262). Горішок. СУС —, прирівн. до вар. 92. Записала Васильченко Тетяна Петрівна 2008 року. Устименко Ганна Федорівна (1967). Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, Бахмач