Українські народні казки

Господиня і рак

Українська народна казка про тварин

Був раз такий рак, що служив у господині за наймита. Раз — було то якось перед різдвом — сказала ракові господиня: «Піди-но, чуєш, до міста та й купи там дріжджів на пампухи, а не бався і приходи борзо назад додому!»

Рак зібрався і пішов. Іде він, іде, але як? Ви знаєте, як він ходить! Минуло різдво — рака нема; минули м’ясниці — ба уже і великий піст, і цвітна неділя, і великий четвер, — а рака таки нема. Аж в велику п’ятоньку рано дивиться господиня через вікно — лізе рак і несе повне горнятко дріжджів. «Слава богу, — погадала собі господиня, — будуть дріжджі хоть на паску!»

Отворяє рак двері та й на самім порозі — бовх! Упав, горнятко розбив, і дріжджі в сміття виллялися!.. «От, таке-то завсігди буває з поспішної роботи», — сказав рак, встаючи з порога.

От того, дітоньки, пішла в нас приповідка: «Пішов, як рак по дріжджі».

Походження та примітки

Господиня і рак. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Час і місце запису не зазначені. Ластівка. Письмо для руських дітей, яко прилога до «Учителя», Львів, 1869—1881., 1869, ч. 7, стор. 271—272. Паралелі: Б. Д. Гринченко, Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и пр., Чернигов, 1901., стор. 330; Веселий оповідач. Двісті оповіданнів. Упорядкував Б. Грінченко, Чернігів, 1898., стор. 13; Julian Krzyżanowski, Polska bajka ludowa w układzie systematycznym, Wrocław — Warszawa—Kraków, t. I, 1962., стор. 77.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.