Українські народні казки

Гроші за воду — у воду

Українська народна казка Гуцульщини

Жид поїхав на заробітки в Америку. Робив у одного хазяїна, продавав молоко. Коли нашпарував * собі грошей, то зробив собі склепок «на чотири слупок» і став сам молоко продавати. А як забагатів, поїхав назад, сюди. Іде він на шифу *. А в шифкапітана був мавп’юк-віщун. Як він, той мавп’юк, заходив перший у шифу, то ладуй, шифкапітане, а як перший не заходив, то не ладуй нічого, бо розіб’ється шифа.

Жид взяв гроші і пішов на поклад * передивлятися їх. Розкладає золоті гроші та й перелічує їх. І не видів він, що зверху на бантах * мавпа сидить. А мавпа штрикла, вхопила гроші, відійшла на другий бік і сортує їх. Жид уздрів то та й ґвалт. Прийшов шиф-капітан, прийшов лікар — усі прийшли.

— Що таке?

— Воно взяло в мене гроші, — сказав жид і показав на мавпу. А мавп’юк далі сортує гроші. Одні кидає в воду, а другі назад у валізу. Капітан питає жида:

— Де ви працювали?

— Продавав молоко.

— Жидку, а ти не сипав у молоко воду?

— Ну-ну, трошки сипав.

— Жидку, котрі гроші за воду, то він кидає в воду.

Походження та примітки

* Нашпарува́ти — назбирати.

* Ши́фа — корабель.

* По́клад — палуба.

* Ба́нта — поперечина.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області
8 квітня 1984 року
Оповідач: Федюк Одокія Василівна (1900 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.