Гроші — смерть
Українська народна казка Буковини

Були два сусіди. Приходи їден до другого та й радяться:

— Куме, всі йдуть у Молдавію молотити, всі гроші заробляють, а ми не можем? Взяли ціпи та й пішли в Молдавію молотити, бо зима йде, а нема ні постолів, ні чугаїв.

Молотили вони там чи місяць, чи два — не знаю, кілко, — та й ідуть додому через ліс і чують у лісі голос: «Гроші — смерть!» А вони кажуть:

— Дурниці. Ось ми несем гроші. Хіба це смерть?

Пройшли ще трохи — правда, на дорозі купа грошей. Беруть вони ті гроші. Штани познімали та напихають, як у торби. І не годні всі гроші забрати. Порадилися вони, що їден піде додому та возьме в хазяїв гарабу і веретку-віянку, а другий лишиться коло грошей.

— Зайдеш до мої жінки та возьмеш малая чи мамалиґи, бо дуже їсти хочу.

Той, що йшов додому, всю дорогу думав: «Що йому зробити, щоб я всі гроші собі забрав?» А цей, що лишився коло грошей, думає те саме. Той, що ходив у село, поклав у мамалиґу отрути. А той, що зостався, вирубав добру булаву, щоб убити свого товариша.

Приїхав той з гарабою й вереткою, загрузили вони ті гроші. Як закінчили грузити, лізе їден на фіру, а другий ударив його булавою зо три рази по голові та й убив. Виліз на фіру, поторкав убитого ногою, скинув його з візка на землю та й поїхав. Дивиться — а на візку мамалиґа лежить. «От бідняка, не забув, що я голоден, узяв мені з дому мамалички». Вкусив зо два рази тої мамалиґи, наточив з рота піни і вмер.

А воли пішли з грішми додому, до свого хазяїна. Та і конець, пішла баба в танець, а за нею горобець.

Гроші — смерть
Українська народна казка Покуття

Був ґазда і мав наймита. Орали вони в полі і виорали котел грошей. І каже старий ґазда до наймита: — Сину, гроші — смерть.

А в той час над’їхав пан і вчув це, що вони говорили. Чув, як наймит сказав:

— Так, вуйку, гроші — смерть. Пан каже:

— Яка смерть? Давайте той котел з грішми сюди. Поклав пан той котел на бричку, і вони з фірманом поїхали.

А збуї були недалеко в хащі, і вони чули, що пан поклав гроші на бричку. Вийшли вони з хащі і пана застрілили. І фірмана разом з ним. А той котел випав з брички на землю і перевернувся. Збуї забрали його і понесли в хащу. І посилає збуй збуя:

— Іди в місто, купи випити і з’їсти, бо маєм гроші.

Пішов той, купив їду й горівку, і мишиніну купив. І сам поїв і випив. І думає: «Як би зробити, аби всі гроші були мої?» Та й купив трійла і затруїв ту їду й напитки. І йде в хащу до товариша свого. Думає: «Він отруїться, і будуть всі гроші мої».

А його товариш думає так: «Коли він прийде, я зразу з-за дуба його застрілю. Щоб мені були всі гроші». І прицілився, і застрілив товариша-збуя. І каже:

— А тепер вип’ю й з’їм те, що він приніс.

Подивився, а там є горівка. І напився він, і поїв. І отруївся. А гроші лишилися у хащі.

Гроші — смерть
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Один чоловік знайшов у лісі скарб. Як відкрив скриню, а там сила-силенна грошей. Став той чоловік кричати над тими грішми:

— Ґвалт! Смерть!

Той ліс був чималий і в ньому було повно розбійників. Почули вони крик і бігом прибули до того місця. Питають чоловіка:

— Та де ж та смерть?

— А ось ці гроші у скрині, вони і є смерть!

— Що?! Це смерть? Ану, відійди, ми цієї смерті не боїмося.

Чоловік той відійшов. А розбійники тільки побачили гроші, швиденько

забрали їх із собою. Грошей у скрині було дійсно багато. Розбійники почали ділити їх. Кожен стояв і думав: «От якби мені всі ці гроші!» Та гроші треба було поділити, та з радості ще й погуляти добряче.

Шестеро розбійників пішли в місто купувати харчі. Як усе купили, задумали приправити їх отрутою. А інші розбійники теж надумались убити цих. Посходились всі до вечері. Понаїдались, полягали спати, та жоден з них не прокинувся.

Вранці прийшов на це місце, де спочивали розбійники, чоловік, який знайшов скарб. Побачив він мертвих і промовив:

— Ви не вірили, а в грошах ховалася ваша смерть.

Чоловік виявився правим. Захладність убиває людину.