Українські народні казки

Гроші — то смерть

Українська народна казка Кіровоградщини

Було це дуже давно, як була я ще малою дівчинкою, цю казку мені моя бабуся розповіла. Полягаємо ввечері на печі і бабуся Мотря починає тихенько розповідати.

Були колись старі часи, коли по світі ходили бандити і розбишаки. Вони грабували людей, крали коні, а гроші за це витрачали на гульки.

От одного разу шість бандитів перейшли дорогу багатому пану і забрали у нього цілий горщик золотих монет. Дуже зраділи розбійники такій здобичі і пішли в ліс ділити золоті монети,

Прийшли вони в ліс відпочити і перед тим, як поділити, вирішили наварити собі їсти, бо дуже зголодніли. А що було їх шість, то й розділились вони по троє. Одні пішли збирати гриби, а інші по воду.

От ідуть розбійники по лісі, збирають гриби і думають вголос:

— А навіщо нам ділитися з іншими монетками? Давай отруїмо гриби, вони їх з’їдять, умруть, а золото лишиться нам.

Як вони постановили, так і зробили, отруїли тих грибами. А ті, що ішли по воду, точнісінько таке ж придумали, лише отрути кинули у воду.

От зійшлися вони всі разом. Ті принесли гриби, а інші воду. Перші стали пекти гриби і знаючи, що вони отруєні, самі не їли, а пригощали інших. А їсти ж то дуже хотілось, то вони вирішили хоч води попити. Так усі шестеро і повмирали біля горщика з золотом.

Ішов по лісі в цей час старий чоловік, підійшов до них, подивився на все, що сталося і промовив:

— Гроші — це смерть.

І пішов собі далі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

178 (8072). Гроші — то смерть. СУС 763. Записав Кагляк В. 2010 року. Слюсаренко Ганна Афанасіївна (1926). Кіровоградська область, Голованівський район, Ульяновськ