Гроші — то смерть
Українська народна казка Кіровоградщини
Було це дуже давно, як була я ще малою дівчинкою, цю казку мені моя бабуся розповіла. Полягаємо ввечері на печі і бабуся Мотря починає тихенько розповідати.
Були колись старі часи, коли по світі ходили бандити і розбишаки. Вони грабували людей, крали коні, а гроші за це витрачали на гульки.
От одного разу шість бандитів перейшли дорогу багатому пану і забрали у нього цілий горщик золотих монет. Дуже зраділи розбійники такій здобичі і пішли в ліс ділити золоті монети.
Прийшли вони в ліс відпочити і перед тим, як поділити, вирішили наварити собі їсти, бо дуже зголодніли. А що було їх шість, то й розділились вони по троє. Одні пішли збирати гриби, а інші по воду.
От ідуть розбійники по лісі, збирають гриби і думають вголос:
— А навіщо нам ділитися з іншими монетками? Давай отруїмо гриби, вони їх з’їдять, умруть, а золото лишиться нам.
Як вони постановили, так і зробили, отруїли тих грибами. А ті, що ішли по воду, точнісінько таке ж придумали, лише отрути кинули у воду.
От зійшлися вони всі разом. Ті принесли гриби, а інші воду. Перші стали пекти гриби і знаючи, що вони отруєні, самі не їли, а пригощали інших. А їсти ж то дуже хотілось, то вони вирішили хоч води попити. Так усі шестеро і повмирали біля горщика з золотом.
Ішов по лісі в цей час старий чоловік, підійшов до них, подивився на все, що сталося і промовив:
— Гроші — це смерть.
І пішов собі далі.