☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Гудзикові пригоди
Українська народна казка Кіровоградщини

Жив собі на світі ґудзик — перламутровий червоний круглячок. Жив він у скриньці, зробленій з новорічних листівок, серед різноманітних дрібничок. Марічка, володарка цих незліченних багатств, частенько виймала їх і милувалася.

Одного теплого літнього дня вона сиділа на ганку і вкотре їх розглядала. Вийняла блискітки, які залишилися з новорічної ялинки, потім подарунок від мами — подушечку для голок. Був тут і сестрин бісер та шматочки тканини. Лежав тут і наперсток — пам’ять про бабусю.

Але найбільшою її цінністю був ґудзик — великий, кругленький і такий блискучий. Дівчинка любила спостерігати, як сонячні промені вигравали на його поверхні. Тоді він ще більше сяяв і переливався. Цю річ Марійка виміняла у сусідської Юльки на пляшечку від маминих французьких парфумів. Пляшечка була вже давно пустою, але все ще добре пахнула. От на заморський аромат і спокусилася Юлька.

Мала Марійка мріяла про те, що виросте і мама навчить її шити одяг для ляльки. І тоді перламутрова прикраса прикрашатиме розкішне бальне плаття ляльки. Бо вчора у садку дівчинка Оля хвалилася пошитим мамою новим платтям для Барбі. Марійка по дорозі додому попросила і свою маму пошити для ляльки обновку. Матуся пообіцяла зробити це, коли буде вільна. Але дівчинці дуже хотілося отримати бажане якнайшвидше. Тому вона вирішила спробувати зробити це самотужки, коли домашні підуть поратися по хазяйству.

Стару рожеву сукню Марійка сестриними фарбами перефарбувала в червоний колір. У маминій коробці мала швачка взяла голку з жовтою ниткою, щоб пришити свій гарний ґудзик до оновленої сукні. Дівчинка поколола трохи пучки, не зав’язала нитку, та все ж досягла мети. Швидко поклала взяті у мами і сестри речі на місце і гайнула до Софійки похвалитися.

Подруга її жила на іншій вулиці. Хоч це було далеченько, але Марійка у свої шість неповних років частенько ходила гуляти з дозволу мами. Дівчинка так поспішала, що не помітила, як ґудзик, пришитий одним стіжком нитки, загубився у густій траві. Тож коли вона прибігла до Софійки і не побачила ґудзика на місці, то дуже засмутилася і гірко заплакала. Згодом, трохи заспокоївшись, товаришки пішли шукати червоний круглячок у зеленому спориші біля дороги.

А тим часом перламутровий ґудзик, який блискотів на сонечку серед зелених рослин, зацікавив хвостату сороку. Вона саме летіла до свого гнізда, коли помітила цю річ. Пташка швидко майнула до ґудзика і вже через мить він був у неї в дзьобі. Але непоміченою їй проскочити не вдалося. Дівчатка почули скрекіт білобокої і підняли голови. Вони роздивилися, що у чорному дзьобі червоний кружечок, і почали кричати, аби злякати злодійку. Але та не хотіла їх помічати і летіла собі далі.

Марійка з Софійкою побігли слідом за сорокою і з’ясували, куди та понесла свою знахідку. Подруги пішли до Софійчиного старшого брата просити допомоги. Денисові не дуже хотілося лізти на дерево, але сестричка його вмовила. Поки діти вирішували, як це буде легше і швидше зробити, сорока полетіла від гнізда у справах. Незабаром хоробрий хлопець почав операцію по врятуванню ґудзика. Він обідрав коліна і позчухрував долоні, але таки дістав подружкам їх дорогоцінну річ із гнізда. Марійка дуже зраділа, коли побачила цілого і непошкодженого ґудзика, і подякувала.

Дівчатка побігли додому пришивати ґудзик до лялькової сукні. Коли вони зайшли до кімнати, то побачили Марійчину маму. Тож вони розповіли їй про свої пригоди.

Ірина Миколаївна уважно їх вислухала, пожурила свою доньку за непослух і пришила ґудзика на його почесне місце. Міцно-міцно, як і просили дівчатка.

Донька перевірила мамину роботу, подякувала. Дівчатка одягли ляльку у червонорожеву сукню і ще довго милувалися червоним перламутровим ґудзиком. Марійка попрохала його більше ніколи не губитися і не потрапляти у пригоди.

Ось така історія сталася із звичайним ґудзиком.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

78 (7958). Гудзикові пригоди. СУС —, новотвір. Записано 2010 року. Чубаха Тетяна Віталіївна (1974). Кіровоградська область, Новомиргородський район, Капітанівка