Даринка та пролісок

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це було давно. Жила на світі дівчинка на ім’я Даринка, їй було вісім років. Вона хворіла на сухоти. Жила на кінці села і коло них не було дітей, з якими вона могла гуляти. Даринка дуже любила квіти, і вона дуже раділа, як коло її віконця розквітали квіти, також вона любила пору року весну, а саме коли в березні розпускалися проліски. Даринка любила ходити по проліски до лісу і робила букети.

Одного разу, коли вона пішла до лісу за квітами, на неї напав вовк. Вона дуже злякалася. На її щастя поблизу були мисливці і вони врятували маленьку Даринку. В неї спитали, чому вона до лісу пішла сама, а дівчинка відповіла їм, що вона хотіла зробити мамі подарунок. Мисливці допомогли їй назбирати квітів, а потім провели її додому.

Коли вона подарувала мамі квіти, вона дуже зраділа. Даринка не розповіла, що з нею трапилося у лісі. А на другий день дівчинка захворіла, їй стало дуже погано. Лікарі не могли їй нічим зарадити. Дівчинка попросила маму, щоб вона принесла їй пролісків з лісу. Коли мати повернулася з лісу, то була дуже засмучена, бо не могла знайти квіти. Даринці з кожним днем ставало все гірше й гірше. Її батьки втратили надію на те, що вона коли-небудь одужає.

Одного дня до неї прийшов хлопчик з сусіднього села, в гості провідати, його звали Павликом. Коли він дізнався, що дівчинка хоче пролісків, то хутко одягнувся і побіг до лісу за квітами.

А коли повернувся, то в нього в руках був лише один пролісок, який він віддав

Даринці. Вона дуже зраділа цьому, і їй відразу ж стало ліпше. А вже через кілька

днів вона видужала і могла гратися з хлопчиком.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

86 (5559). Даринка та пролісок. СУС —, новотвір. Записано 2008 року. Коваленко Лідія Іванівна (1956). Черкаська область, Чигиринський район, Топилівка