Два ангели
Українська народна казка Кіровоградщини

Одного холодного осіннього вечора летіли над землею два ангели. Один — старий і мудрий, а другий — молодий і жвавий, все йому було цікаво. Довго летіли, стомилися та й ніч насувалася. От і каже мудрий ангел:

— Давай опустимося на землю, попросимося на ночівлю, а вранці помандруємо далі.

— Я згоден, бо дійсно не долетимо до ночі, — відповів молодий ангел.

Під ними якраз було село. У вікнах почали з’являтися вогники. Ангели опустилися біля гарного будинку. Подвір’я було велике, огороджене. Мовить мудрий ангел:

— Мабуть, тут господарі заможні, поспимо на перинах.

— Та й поїсти вже щось хочеться, — додав молодий.

Погукали ангели господарів. Спочатку загавкав пес, а тоді хвіртку відчинив чоловік, мабуть, господар. Побачивши подорожніх, чоловік непривітно запитав:

— Чого вам треба проти ночі? Чого турбуєте добрих людей так пізно?

Почувши, що пізні гості хотять переночувати в них, господар, відводячи вбік погляд, сказав:

— Ви ж бачите, що в нас хата маленька, а сім’я велика, нам самим тісно. Якщо бажаєте, можу вам запропонувати нічліг на сіннику.

— Та нам де-небудь, аби прилягти. Ми вас не стіснимо, а вранці підемо собі далі, — відповів мудрий ангел.

Повмощувалися ангели на сіні, зорі над ними світять. У хліві корівка траву жує і кінь форкає. Ангели лежали мовчки. Та не витримав молодий і говорить:

— Оце м’які перини, а ми ще й про вечерю мріяли.

— Та що тут вдієш. Не жарко, але хоч м’яко.

Поснули ангели. Вранці, проснувшись, вони помітили, що в хліві у стіні з’явилася чимала дірка. Крізь неї вітер до худібки достає. Підійшов старий ангел до стіни, провів рукою і дірки не стало. Здивувався молодий, нічого не розуміє:

— Для чого ти це робиш? Нас навіть у дім не пустили, а ти їм допомагаєш?

— Не таким воно є, як на перший погляд здається, — відповідає старий.

Полетіли ангели далі. Цілий день не було їм спочинку. Надвечір опустилися біля села. Підійшли до крайньої хатини. Така низенька хатка, соломою скрита, вікна маленькі. Ніде ніякої огорожі, але неподалік хатки розташувався хлівець. Двері покосилися, а звідти почулося:

— Му-у-у-у!

Переглянулися подорожні і молодий сказав:

— О, тут напевно й сіна немає.

Нічого не сказав старий, постукав у шибочку. Двері зразу ж рипнули і вийшов господар, немолодий вже чоловік. Привітно запитав:

— Що вас привело до нашої хати так пізно, люди добрі?

Старий ангел попрохав:

— Якщо ваша ласка, пустіть до хати переночувати, бо ми дуже стомилися.

— Проходьте, гості дорогі, не залишатися ж вам на ніч під небом.

Зайшли до хати. Із печі три дитячі голівки визирнули. Із ліжка піднялася жіночка. Запросила пізніх гостей до столу, поставила глечик з молоком, хліб поклала. Господар, вибачившись, попросив:

— Повечеряйте, чим Бог послав, захворіла наша мати, нездужає, ви вже вибачайте.

Подорожнім постелили на ліжках, а господарі примостилися на долівці. Діти пошептались на печі, та там і поснули.

Вранці, ледь на світ благословилось, ангели проснулись від жіночого крику. У хату з дійницею вбігла господиня.

— Ой, горе, чоловіче, що ж ми будемо робити? Не стало нашої годувальниці, померла корівка.

Чоловік обняв дружину, до них притулилися діти. Ангели подякували за гостинність, попрощалися і пішли швиденько. Уже в небі молодий ангел порушив мовчанку:

— Я нічого не розумію. Ну як ти міг? Чому вчора ти негостинним господарям допоміг, а сьогодні таким добрим людям не міг корівку врятувати? Як вони тепер без неї?

— Не таким воно є, як на перший погляд здається, — загадково відповів ангел.

— Ти мене ще більше заплутав, — насупився молодий ангел.

— Ось, слухай, — каже старий, — учора у хліві стіна відвалилася у тому місці, де був замурований горщик зі скарбом. Я стіну полагодив і скупий господар ніколи скарб не знайде, і не зможе стати ще багатшим.

Здивуванню молодого ангела не було меж. Він тихо спитав:

— А сьогодні?

— А сьогодні вночі у хату до бідняка приходила смерть, щоб забрати господню, матір трьох дітей. Так я замість неї віддав корову. Тепер розумієш, що не все є таким, яким здається на перший погляд?