Українські народні казки

Два маєтки за гонор

Українська народна казка Гуцульщини

Служив Іван у пана в дворі. Доглядав худобу. А серед тої худоби був бик, що ним пан дуже тішився. Пив той дідич з другим дідичем у ресторані та й зачав розказувати, що має такого слугу Івана, що дев’ять років служить і нічого йому не забрехав ніколи. А той другий дідич каже:

— Я його можу так змудрувати, що він тобі забреше. Заложімся по дідинцеви *. Я маю два дідинци і ти маєш два. Як я програю, то дам тобі оден дідинець, а як забреше тобі твій слуга, то ти програв і даєш мені дідинець.

І вписали собі умову, що до місяця програє або той, або той.

Цей небагато думав і за пару день прислав тому хлопцеви на ніч панну. Хлопець приймив панну, потрактував її файно і лягли спати: вона на однім ліжку, а він на другім. Було тепло, вони обоє розігрілися, а зачав Іван їй казати, щоби вона пристала з ним. Він просив, а вона не хотіла пристати. А тоді сказала:

— Втни мені з того бичка кавалок м’яса і дай мені його попоїсти, тоді я допущу тебе до себе.

І так вони поволеньки й договорилися. Він утяв бикови із стегна кавалок, і зварив, попоїли, і тоді пішло діло.

Рано встали вони, роздякувалися і розійшлися. І Іван зажурився. Побачив, що лихо зробив. «Що я тепер маю сказати панови?» Затикав Іван у землю палицю, поклав на палицю шапку і каже:

— Добрий день, пане!

— Добрий день, Іване!

А що далі казати? Дух йому запирає. І знов починає треніруватися.

І подумав собі: «Не буду брехати. Не збрехав дотепер і тепер не буду. Кажу панови правду». Приходить в пару день пан.

— Дзінь добри, Іване!

— Дзінь добри, пане.

— Що там нового, Іване?

— Біда, пане.

Панови тенькнуло, що вже є біда з тим биком.

— Яка біда? — питає.

— Така біда, пане. Прийшла омана та втуманила Івана. Дав золоті роги за білі ноги.

— Цілого бика віддав?

— Ні, лиш кавалок м’яса із стегна втяв.

— Нічого, Іване, добре. Усі бики поріж, лиш пану правду повіж.

Виграв я дідинець і даю його тобі. І свій оден даю тобі за гонор. Бери ту панну та й ґаздуй.

І дав йому пан за гонор два дідинці. Бо панови гонор велико значить.

Походження та примітки

* Діди́нець — панський маєток.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Яворів, Косівського району, Івано-Франківської області
10 грудня 1983 року
Оповідач: Сенчук Василь Федорович (народж. 1897)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.