Два сини
Українська народна казка Кіровоградщини
Давним-давно жили в одному селі чоловік та жінка, мали двох синів. Старший був з розумом хлопчина, а менший зовсім нерозумний. Батько ходив у ліс на полювання і частенько брав із собою старшого сина. Молодший же все лежав на печі та їв матусині калачі.
Попідростали хлопці, а батько й каже:
— Пора вам, сини, виходить у світ широкий.
Зібрала їм матуся нехитрі речі, вивів їх батько на шлях і каже:
— Ідіть в життя прямою дорогою, нікуди не звертайте. А рівно через рік повертайтеся додому.
Попрощалися хлопці та й пішли. Ідуть вони, йдуть, аж бачать, старенька бабуся несе з лісу в’язку хмизу за плечима. Старший брат узяв у бабусі хмиз, ще й бабусю під руки взяв. А менший іде насвистуючи, бур’ян палицею збиває. Довели вони бабусю, подякувала вона та й каже:
— Хлопці, чи не залишитеся ви у мене працювати на рік? Я вже стара, немічна, а за працю добре віддячу.
Брати подумали-подумали та й залишилися. Старший раненько встає, по господарству допомагає, в полі працює, дрова з лісу носить. А менший одне знає — їсти та на печі спати.
Минув рік. Покликала бабуся хлопців і каже:
— Хто що заробив, те й одерже.
Дала їм кожному по скрині і наказала не відкривати, поки додому не прийдуть. Хлопці зраділи, подякували бабусі і пішли додому.
Дома їх радо зустріли батьки. Батько й каже:
— Показуйте, що ви заробили.
Першим скриню відкрив старший син, а там багато грошей і добра різного. Подякував батько синвоі за сумлінну працю. Настала черга відкривати скриню меншому синові. Відкрили, а там повно мишей. Кинулися вони хто куди. Схватив менший син віника та й давай мишей ганяти.
Розлютився батько і вигнав меншого сина з двору. Так і стали жити втрьох в добрі та радості.