☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Двадцять п’ять буків
Українська народна казка Покуття

Бідний чоловік читає книжку, а жінка каже: — Чоловіче, йди злапай риби, бо нема дітям що зварити. А він пішов та й не ймив риби, а дістав з річки кавалок золота. Приніс його, а жінка каже:

— Діти будуть золотом гратися і забудуть за їду. А чоловік:

— Жінко, я несу се золото до пана. А пани золото люблять, може, мені щось дасть.

Прийшов він до пана.

— Добрий день!

— Доброго здоровля. Що ти скажеш?

— Я вам приніс дарунок. Пан каже:

— Ану клади його на стіл перед мене, най я вижу, який то дарунок. Він як поклав то на стіл, а в пана всі покої освітилися, стало видко.

Пан каже йому так:

— Як ти мені таке подарував, я дарую тобі оден фільварок з усім, як є. Завтра, — каже, — приходи, і я тобі запишу той фільварок. Поїдем до нотаріуса і все зробим.

І дав пан тому чоловікови фільварок. Бідний свою бідну хату лишив і перебрався на панські хати.

А тут сусіда-багачка бігає, бо їй треба робітника. Приходить до хати сего бідного. Та й питає сусідів:

— Де сі люди, що їх нема? Мені би ся робітник здав. А сусіди їй кажуть:

— Де вони будуть у вас робити, як вони вже панами стали!

— Та де?!

— Йдіть подивіться.

Та сусіда пішла до них і питає:

— За що вам пан дав сей фільварок? А та жінка була мудра та й каже:

— Пан шив футро та й не стало йому смушка до ковніра. А ми дали йому кавалок хвоста з вівці. І він дав нам за те сей фільварок.

Та приходить д’хаті. Чоловік молотить. А вона каже:

— Чоловіче, лишай молотити. Ріж вівцю і дамо панови цілий хвіст. Та й нам дасть пан оден фільварок.

Чоловік зарізав вівцю і відніс панови цілий хвіст.

— Я вам, — каже, — приніс дарунок. А пан каже:

— Ану клади його на стіл, най я вижу, який. Той поклав хвіст, а пан каже:

— Я тобі дам за се двадцять п’ять буків.

А він думав, що йому дадуть у лісі двадцять п’ять буків урубати, та й каже:

— Пане, а може, би дали тридцять п’ять?

— Дам і сорок, — сказав пан.

Закликав пан гайдуків, і дали йому сорок буків. А він прийшов до хати та й дає жінці двадцять буків. Та й каже:

— Двадцять мені, а двадцять тобі. За те, що добре нагилила.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Кулачківці, Снятинського району, Івано-Франківської області 6 вересня 1987 року Кофлюк Ілько Федорович (1906)

Двадцять п’ять буків
Українська народна казка Покуття

Чоловік пішов у ліс, злапав лисицю і повернув з нею в мішку до корчми. Жид питає:

— Що ти несеш?

— Лисичку несу до пана. Може, — каже, — дасть двадцять пудів збіжжя.

Жид йому:

— І я йду з тобою. Буду казати, що й я з тобою лапав лисицю. Та й будем мати оба.

Той не хотів, але каже:

— Та йди.

Але Іван пішов наперед та й сказав панови:

— Жид мене ся вчепив. Прийшов жид, а пан питає:

— То скілько тобі дати? Дати двадцять і п’ять?

— Добре, най буде двадцять і п’ять, — сказав жид.

Він гадав, що то двадцять і п’ять пудів збіжжя, а пан сказав дати жидови двадцять і п’ять буків. Іванови пан за лисицю заплатив.

Пішов битий жид додому. А Іван іде від пана і повертає до жида. Жид лежить, а жидівка дохторує. Іван дуже стогне, каже, що побитий. Жид каже до жидівки:

— Дай йому горівки, би випив, бо й йому тяжко.

Іван випив горівку, попрощався з ними, пішов додому, взяв коні і поїхав до пана привезти своє збіжжя. Повернув до жида ще раз, а жид каже:

— Вже я, Іване, поки жити буду, ні з ким ніде не піду.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Вербівці, Городенківського району, Івано-Франківської області 1 вересня 1987 року Коркоза Анна Іванівна (1904 року народження)