Українські народні казки

Дві долі

Українська народна казка Кіровоградщини

Жили собі два брати. Один був бідний, а другий — багатий. Важко жилося бідному братові, сім’я ледь животіла. А в багатого всього було, і хліб, і до хліба.

Один раз бідний брат пішов ранньою весною в поле. Коли глядить, а братову землю боронує якийсь малий хлопець у червоній рубашці. Він спитав у нього, хто він такий. Хлопець відповів:

— Я — Доля твого старшого брата.

— А де ж тоді моя Доля? — поцікавився бідняк.

— На твоєму полі під кущем спить, — отвітив хлопець.

Бідний брат узяв лозину, підійшов до свого поля та й став бить хлопця, який лежав під кущем. Він був одягнутий у синю рубашку. Швидко проснувся і начав просити, щоб хазяїн його не бив. І посовітувала Доля бідного брата, щоб він зайнявся торгівлею.

— Але ж у мене нема чим торгувати, — сказав бідний брат.

— Коли прийдеш додому, то пошукай у запічку заячу шкуру, — сказала Доля бідняку.

Так бідний і зробив. Продав заячу шкурку, накупив товару і почав потроху торгувати. Потім розбагатів. Тоді Доля йому радить переїхати в город.

Так і зробив. Через врем’я начала сім’я вибиратися з дому. Все повиносили, нічого не оставили. Хазяїн ще раз оглянув оселю і побачив у кутку невисокого чоловічка, плюгавенького такого.

— А хто ти? — спитав бідний брат.

— Я твоє Лихо, — відповів той, — візьми мене з собою.

— Добре, — согласився бідняк.

Вийшов на подвір’я, знайшов невелику, але міцну скриньку. Посадив туди Лихо і закопав глибоко в землю.

Виїхав бідний брат з сім’єю в город. Став дуже багатий, має багато магазинів. Сам змінився, посвіжів, потовстів, не можна й угадать, хто це такий.

А багатий брат приїхав одного разу в город. Коли бачить, на лавках знайоме прізвище власника. Начав думать, чи це не його брат. Зайшов у лавку, побачив брата і не може узнать. А бідний узнав його і став розповідати, що з ним трапилося і як він розбагатів.

Чорна зависть прокинулася в багатого брата. Приїхав додому і разом з жінкою рішив відкопати Лихо, яке закопав бідний брат і одвезти до нього.

Відкопав багач скриньку з Лихом, відкрив її, а Лихо як учепилося до нього, то й не відірвати. Так і осталося у нього жить.

З того часу у багатого почалися негаразди. То худоба дохне, то поле град побив.

Тож недаремно у народі кажуть: «Не копай нікому яму, бо сам у неї впадеш».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

126 (8009). Дві долі. СУС 735А. Записала Разіна Юлія 2010 року. Мамонова Марія Григорівна (1930). Кіровоградська область, Маловисківський район, Злинка