Українські народні казки

Дві кізочки

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Дві маленькі кізочки пішли в ліс. А щоб туди попасти, треба перейти річечку. Міст був старий-старий з дірками і кізочки, коли йшли по ньому, дуже боялися, щоб не впасти вниз. Обережно ступаючи, вони підходили до берега. Ненароком одна подивилася вниз.

— Ой, горе!

На неї дивилося з води велике чудовисько. Кізочка швидко показала йому ріжки, чудовисько теж показало знизу ріжки. Вона посварилася йому ніжкою — чудовисько теж посварилося. Злякалася кізочка і сказала своїй сестричці:

— Тікаймо звідси, тут, щось таке страшне сидить!

І вони чимдуж дременули назад додому.

— Ніколи більше не підемо в ліс пастись, в річці сидить зле і страшне чудовисько, — скаржилися вони мамі.

— Мої дітки, а ви до нього засмійтеся, — повчала вона діток.

Кізочки знову прийшли до мосту. Вони подивилися вниз. З води на них дивилися дві кізочки. Вода була спокійна і все добре було видно. Тоді сестрички зрозуміли, що то були вони самі. З тих пір вони ходили пастись в ліс і щоразу дивилися з мосту у воду. Завжди досхочу веселилися, показуючи всякі фокуси.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

114 (7265). Дві кізочки. СУС —, новотвір. Записала Кудінова Марина 2009 року. Бабай Василь Васильович (1922). Дніпропетровська область, Новомосковський район, Перещепине