Українські народні казки

Дві мишці

Українська народна казка про тварин

Бо то було дві мишці. Одна робітня всюди лізає, все збирає — то зерно, то оріхи, — та в яму на зиму ховає. І уже щось багато придбала. А другая лінивая з дня на день живе, от аби но ниньки голоду не мати, а на завтра і не думає.

Так ось прийшло зимовати. Робітня все із свого запасу бере та живиться. А лінива скулилася, замліла, ледве ноги волочить.

Аж раз зайшов собі і кіт туди. Уздріла го лінива (а звісно, що лежухи смерті гірш всього бояться), — то й вона, хоч і нездужала, а таки, мов опарена, смикнула котові уже от з-перед носа та в діру, — бо у страха великі очі.

Аж зупинила її тут робітня і питає: «А що, небого? Ти знать добро собі подужала, що й герцюєш веселенька?» — «Та ж не як! Герцюю! Я он, сусідочко, ходила сповідатися і бач яка я тепер легенька, як на світ народилася. Побіжи і ти, он де сидить піп біля ями».

Дурна та послухала лінивої на лихо своє. Лиш вибігла, а кіт хап! — і відразу розгрішив покутою.

А лінива і байдуже; пішла собі до ями як до своєї та цілісеньку зиму живилася чужим хоснем.

Походження та примітки

Дві мишці. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. Я. Балагур (Я. Головацький ). Час і місце запису не зазначені. Вінок русинам на обжинки. Уплів Іван Б. Ф. Головацький, ч. II, у Відні, 1847., стор. 395—396.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.