Українські народні казки

Де ж той рай?

Українська народна казка Полтавщини

Жили на світі дід та баба. І такі вони були бідні, що й не сказати. Так уже вони голодували, що ніколи й яєць не бачили й не їли.

От одного разу пішов дід у ліс, побачив на дереві сороку в гнізді й вирішив упіймати її. Заліз на дерево, а сорока знялась та й полетіла. Зазирнув дід у гніздо, а там сорочачі яйця. Набрав він тих яєць, приніс додому, насмажив і дає бабі. Баба, як скуштувала, почала діда розпитувати, де ж він узяв їх. Дід і каже:

— У раю.

— А де ж той рай, діду, покажи? — допитується баба,

І так причепилася, що мусив дід у ліс вести стару. Прийшли в ліс, а баба на дерево не злізе. Посадив дід бабу в ряднину, зав’язав, узяв ряднину в зуби та й поліз на дерево. Лізе та й лізе. Баба з ряднини й питає:

— Чи скоро рай?

— Угу-у, — відказує дід.

Через деякий час баба знову:

— Чи скоро рай?

— Угу-у, — дід крізь зуби.

Доліз дід до гнізда, а баба знову:

— Чи скоро рай?

— Уже, — гукнув дід, ряднина з зубів вислизнула, баба з рядниною впала додолу і вбилася.

Такий то рай.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

218 (4764). Де ж той рай? СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Ткаченко Любов Василівна (1944 року народження), Хильки, Хорольський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.