Українські народні казки

Де третій зайвий

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Ой, дитино, всього було. Багато на віку бачила і чула. Ще, знаю, мати моя розказувала...

Було у селі дві дівки. Ще в Бородіна служили. Не такі там виписні, ну, такі, як усі. Ходив до одної парубок, наче як Кирилом звали. Це до тої, що Домаха була. А подруга ж її, Ганна, та й собі в нього влюбилась. Ну а Кирило собі як хлопець — хватало совісті і туди, і сюди навідуваться. Ну хіба ж ти його так довго набігаєшся?! Пішли балачки по селі. От Домаха й рішила звести Ганну з світу. Ну, щоб соперничества не було.

Пригласила її в гості. Та ж думала Ганна, що Домаха нічого про неї з Кирилом не знає. То й пішла собі. А Домаха й нагодувала її крашаночками. Чи сама Домаха щось знала, чи підказав хто, тіки Ганна з того врем’я боліть почала. До весни геть зсохла, вже пойняли, що вмре скоро. Уже геть злягла.

Ну вже, як пішло перше тепло, вона батька просить, щоб той її в ліс повіз. А Петро зразу й не хотів, при смерті ж Ганна. Ну а потом і погодився. Привіз у ліс, а та й просить, щоб поклав її під дерево та й покинув на всю ніч. Скільки просив її Петро додому їхать, а вона в одну душу:

— Не поїду, тут останусь. Завтра мене заберете.

Ну і вговорила. На другий день застав її Петро під тим самим деревом. Спить його Ганна з одкритим ротом, а з рота гадюка лізе. Тож воно таке — жило, жило в животі, а потом у ліс захотіло.

А Ганна потім таки за Кирилом щось, по-мойому, до дев’яноста з гаком год дожила.

А що з Домахою? Та я вже, дитино, й не знаю. Я ніколи про неї й не чула нічого.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

234 (5543). Де третій зайвий. СУС —. Записано 2008 року. Погоріла Килина Феодосіївна (1922). Черкаська область, Кам’янський район, Телепине