☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Джерело безсмертя
Українська народна казка Поділля

В одному славному далекому українському князівстві жив князь. Був він дуже щасливий. Бо була в нього найпрекрасніша у всьому князівстві дочка. Звали її Місяцівна. Назвали її так тому, що народилася вона, коли сходив перший молодий місяць. Місяць її відзначив вродою і родимою плямою на лобі у формі місяця. Обдарував він князівну особливим даром. Вона була далекозорою і могла бачити так далеко, як не бачить навіть ясний сокіл. Її погляд пронизував все, і гори, і дерева, і мури, і навіть душу. Вона з першого погляду бачила душу людини, бачила чи добра людина, чи лиха. Нічого не можна було приховати від князівни.

Крім такого вміння, місяць ще подарував їй вроду. Вона була високою, стрункою, витонченою дівчиною, довге біле волосся, яке саме на кінчиках звивалося у прекрасні кучері. В князівни були правильні риси обличчя, очі сині-сині, в них було щось таке, що відразу причаровувало.

Князь і думати не хотів про її заміжжя. Крім своєї вроди і далекозорості, князівна була дуже розумна. Батько і уявити не міг, як він може обійтися без своєї улюбленої дочки. Адже вона була йому першою порадницею, князь завжди слухав тільки її. Але він все ж розумів, що їй колись доведеться вийти заміж. Бо князь вже був не молодий, а хто ж буде піклуватися про князівну після його смерті?!

Одного разу, думаючи в самоті про нещасливий для нього день, коли Місяцівна вийде заміж, князь дещо пригадав. Коли він ще в юності проїжджав своїм князівством, йому стара циганка розповіла, що в чорному сплячому лісі, де ще не ступала людська нога, є джерело безсмертя. І тоді князь подумав, що якщо він нап’ється води з цього джерела, то стане безсмертним. Отже, зможе сам піклуватися про дочку і не потрібно буде віддавати Місяцівну заміж. Та й князем він був добрим. І якщо вони з донькою князюватимуть разом, то людям буде тільки краще.

Вранці він попросив Місяцівну, щоб вона поглянула на ліс, чи дуже там багато небезпеки. Коли князівна поглянула на ліс, то оторопіла. Вона побачила навколо лісу густий терен, який заплітається ще густіше, коли туди входить людина. Він дере шкіру до крові, його голки встрявають людині в шкіру і від того нестерпного болю люди просто помирають. А кому вдасться пройти через терен, його в лісі чекає повно всілякої небезпеки. Там дерева перечіплюють і деруть своїми гілляками, земля під ногами провалюється, є смертоносні болота, які манять до себе, а саме джерело охороняє триголовий змій. Коли Місяцівна з жахом розповіла все це батькові, він видав наказ до жителів князівства:

— Хто принесе води з безсмертного озера князеві, той зможе попросити в нього, що забажає.

В тому самому князівстві жив один свинопас. Він був дуже добрий і гарний, але бідний. Почувши про наказ князя, він сів і сам до себе сказав:

— От якби я приніс князю води з безсмертя... Я б попросив руки Місяцівни, але як пройти через той ліс?

Це почула дуже стара свиня. Вона підійшла до нього та й каже:

— Іване, я чула ще від своєї бабусі, що у старому замку, коло якого ти нас випасаєш, є меч і сопілка. Вона чарівна. Меч може відсікти все, що тільки захочеш, а перед сопілкою скоряється все живе і неживе.

Наступного дня Іван знайшов у замку меч і сопілку. І вирушив в дорогу. Підійшовши до лісу, він уважно оглянувся, кудою можна увійти, але входу там не було. Все було вщент заплетене тереном. Тоді свинопас вийняв меч і почав рубати терен, але він заростав знову. Іван вийняв сопілку і заграв. Терен сам перед ним розповзся, пропускаючи його в ліс. В лісі були густі хащі. Вони його підчіплювали, дерли, але хлопець знов почав грати і рослини пропустили його.

Минувши всі труднощі, свинопас все ж добрався до джерела, але там був змій. Тоді свинопас вийняв свого меча і вбив його. Набравши води, він вже зібрався йти геть, але побачив, що джерело засипалось, ліс став живим, гарним, квітучим.

Коли Іван віддав воду князеві, той спитав його, чого він хоче. І тоді свинопас попросив руки Місяцівни. Князь дуже не хотів віддавати дочку, але обіцянку потрібно виконувати. Місяцівна вийшла заміж за Івана і князювали вони вічно.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

24 (5976). Джерело безсмертя. СУС —, новотвір. Записано 2008 року. Способ Микола Дмитрович (1941). Хмельницька область, Деражнянський район, Шпичинці