Українські народні казки

Добра дівчинка

Українська народна казка Чернігівщини

В одному селі жив дід старий-престарий, сивий-пресивий. Взимку на печі, а влітку на сонці грівся. В господарстві в нього були коза, курка і півник. Якось

пішов дід на город.

— Дідусю, візьми мене з собою!

Дідусь оглядівся, нікого не побачив. Вже хотів іти до хати, коли побачив на капустяному листку маленьку дівчинку.

— Звідки ти взялася?

— Лелеки загубили, — відповіла дівчинка.

Дід узяв її за руку, завів до хати, напоїв, нагодував і назвав її Лесею.

Леся подякувала і почала поратися в хаті. Старий сидів і не міг намилуватися маленькою господаркою. Навівши лад у хаті, дівчина взяла відерце і пішла по воду. Наспівуючи якусь пісеньку, вона бігла крутою стежкою до джерельця, що весело дзюрчало в яру під вербою.

Тільки зачерпнула води й хотіла йти до хати, коли бачить: біля стежки мурахи силкуються затягти свою здобич. Нагнулася Леся, продовбала більшу дірочку до мурашиної хати. І вони відразу ж затягли свою здобич.

— Дякуємо тобі, добра дівчинко! — сказали комахи. Хотіла вже йти Леся, аж тут дорогу перегородило густе павутиння. Тільки подумала змахнути рукою, як здоровенний павук злякано глянув на дівчинку і попросив:

— Не губи моєї домівки! Бaчиш, скільки я наловив мух і комарів? Не будуть вони уже ні тебе, ні діда, ні козу кусати.

— Живи собі, не буду твого царства чіпати.

— Спасибі тобі, добра дівчинко! — подякував павук.

Вже Леся ступила на поріг, як де не візьмись бджілка. Літає над головою і благає:

— Хтось зачинив наш вулик. Тепер ми не можемо потрапити до хати, а там від голоду й задухи помирають наші сестри…

Недовго роздумуючи, дівчинка допомогла і бджілці.

— Дякуємо, добра дівчинко!

Прийшла до хати, а дід лежить сумний-пресумний.

— Що з вами, дідусю?

— Доки ти ходила про воду, прийшли розбійники, мене побили, останній кожух забрали, півнику голову скрутили, кізоньку на заріз повели. Лише курочка заховалася від них. Доведеться нам з голоду помирати.

Вийшла Леся на подвір’я, сіла на призьбу, а з очей бризнули сльози. Аж тут де не візьмись курочка та й каже:

— Йди, Лесю, до хліва, там повне гніздо яєць. Їжте на здоров’я.

А через відчинене вікно до хати влетів бджолиний рій. Вони кинулися до великої макітри і наповнили її медом. Тільки вилетіла з хати бджоли, як через поріг поповзли мурашки. Кожен несе на спині пшеничне зеренце. Вони так старанно працювали, що через годину наповнили мішок золотистим зерном.

Вже дідусь хотів зачинити двері, як побачив павука. Він приповз з своїми родичами і вони разом до вечора сплели такий одяг, якого нема на всьому білому світі.

Щасливо зажили дід з внучкою, може ще й досі живуть.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

84 (4189). Добра дівчина. СУС —. Записала школярка Руденко Г. 2008 року. Коваленко Ніна Семенівна (1941). Чернігівська область, Козелецький район, Вовчок