Добро добро ж творить
Українська народна казка Поділля
Жили собі мати з сином. Мати була дуже скупа, а син — добрий.
Сіли якось обідати, заходить жебрак до хати і просить хоч щось дати, хоч цибулину.
Жінка каже:
— Он пір’я з цибулі під лавкою.
Дід поблагословив за нього і пішов.
А як померла мати, то до сина зайшов дід. Він добре прийняв діда: нагодував, обігрів. На ранок дід каже:
— Ото, сину, як ти мене так прийняв, то приїдь до мене в гості.
— А де ж ви живете?
— Та рано в неділю вийдеш без кашкета надвір. Буде стояти золотий кінь. Сідай на нього, він тебе привезе.
От він так і зробив. Явився кінь, сідає хлопець на нього і везе. Як він їде, дивиться, то лежить чоловік на межі і в нього на ногах трошки землі. Просить він хлопця:
— Скинь мені землю з ніг.
А він:
— Сам скинь!
Та й їде далі. Стоїть чоловік у воді і просить води напитися.
— Ти ж у воді, то напийся.
Та їде далі. Лежить собака. Коло неї цуценята, а молока вона їм не дає. Приїхав до діда.
— Ну що, сину, приїхав?
— Приїхав.
Ото дід каже:
— На тобі ключі, відімкни всі кімнати, а там, де мичкою зав’язано — не заходь.
Хлопець відімкнув всі кімнати, підійшов до останньої. «Цікаво, — думає, — що ж там?». Відв’язав мичку і зайшов. А там у смолі люди кипять, і мати його там. Просить вона:
— Сину, врятуй!
І хлопець зрозумів, що дідок — то був Бог. Прийшов він до діда і каже:
— Допоможіть маму врятувати!
А дід подає йому цибулиння, те, яким його жінка пригощала та й каже:
— Хай вона вчепиться в те цибулиння та й вилізе.
Син подав матері цибулиння, підтягнув. А вона руками, ногами впирається, всіх штовхає і кричить:
— Це лиш мене син тягне!
А цибулиння перегоріло і жінка назад впала.
Бач, — каже дід, — яка в тебе мати. Хоче, щоб тільки її одну витягли, а другі теж хочуть врятуватися.
Зажурився хлопець, але що поробиш. От він і питає:
— А як я помру?
— Людині не треба про це, але якщо хочеш, то я скажу. Жив ти по-чинному, людям добро робив, тому в раю будеш.
Прийшов додому, знає, що помре, а все одно смерті боїться. Купив собі коляску, а тут і смерть за плечима. Тільки замахнеться, а чоловік викрутиться. А смерть каже:
— Крутися, не крутися, все одно помреш.
Ось така казочка.