☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Добро добро ж творить
Українська народна казка Поділля

Жили собі мати з сином. Мати була дуже скупа, а син — добрий.

Сіли якось обідати, заходить жебрак до хати і просить хоч щось дати, хоч цибулину.

Жінка каже:

— Он пір’я з цибулі під лавкою.

Дід поблагословив за нього і пішов.

А як померла мати, то до сина зайшов дід. Він добре прийняв діда: нагодував, обігрів. На ранок дід каже:

— Ото, сину, як ти мене так прийняв, то приїдь до мене в гості.

— А де ж ви живете?

— Та рано в неділю вийдеш без кашкета надвір. Буде стояти золотий кінь. Сідай на нього, він тебе привезе.

От він так і зробив. Явився кінь, сідає хлопець на нього і везе. Як він їде, дивиться, то лежить чоловік на межі і в нього на ногах трошки землі. Просить він хлопця:

— Скинь мені землю з ніг.

А він:

— Сам скинь!

Та й їде далі. Стоїть чоловік у воді і просить води напитися.

— Ти ж у воді, то напийся.

Та їде далі. Лежить собака. Коло неї цуценята, а молока вона їм не дає. Приїхав до діда.

— Ну що, сину, приїхав?

— Приїхав.

Ото дід каже:

— На тобі ключі, відімкни всі кімнати, а там, де мичкою зав’язано — не заходь.

Хлопець відімкнув всі кімнати, підійшов до останньої. «Цікаво, — думає, — що ж там?». Відв’язав мичку і зайшов. А там у смолі люди кипять, і мати його там. Просить вона:

— Сину, врятуй!

І хлопець зрозумів, що дідок — то був Бог. Прийшов він до діда і каже:

— Допоможіть маму врятувати!

А дід подає йому цибулиння, те, яким його жінка пригощала та й каже:

— Хай вона вчепиться в те цибулиння та й вилізе.

Син подав матері цибулиння, підтягнув. А вона руками, ногами впирається, всіх штовхає і кричить:

— Це лиш мене син тягне!

А цибулиння перегоріло і жінка назад впала.

Бач, — каже дід, — яка в тебе мати. Хоче, щоб тільки її одну витягли, а другі теж хочуть врятуватися.

Зажурився хлопець, але що поробиш. От він і питає:

— А як я помру?

— Людині не треба про це, але якщо хочеш, то я скажу. Жив ти по-чинному, людям добро робив, тому в раю будеш.

Прийшов додому, знає, що помре, а все одно смерті боїться. Купив собі коляску, а тут і смерть за плечима. Тільки замахнеться, а чоловік викрутиться. А смерть каже:

— Крутися, не крутися, все одно помреш.

Ось така казочка.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

74 (6028). Добро добро творить. СУС 804. Записала Семенюк Зоя Степанівна 2008 року. Мотозюк Степан Павлович (1922). Хмельницька область, Красилівський район, Попівці