Українські народні казки

Добро за добро

Українська народна казка Чернігівщини

На невідомому хуторі серед дрімучих лісів, непрохідних боліт жили собі дві родини . Жили вони дружно. Мали своє поле, відбите в лісі, волів, дуплянки з пчолами. Працювали від зорі до зорі. В одній родині був хлопчик, а другій —дівчинка — однолітки. Діти завжди разом гралися у господиню і господаря. Для цього робили будку із соняшників, покривали вітами з дерева, вимощували із глини долівку і господарювали. В усьому родини допомагали одна одній.

Одного разу хлопчик погнав пасти своїх і сусідських волів. Але Іван, так звали хлопця, не догледів тварин, і сусідські воли зайшли у драговину, де й потонули. Це були дві роботящі, величезні слухняні тварини. Вони були запорукою багатства всієї родини.

Сусід дуже розсердився на Івана. Пішов у комірчину, взяв гострену сокиру і відрубав на правій руці хлопця два пальці: великий і вказівний. Так помстився за двох волів. А Іван і Галя зростали і покохали один одного. Та про весілля не було й мови. Галині батьки страшенно були проти їхньої любові. Юні закохані часто втікали в ліс, від людського ока, погуляти.

Одного разу, гуляючи біля навколишнього болота, вони почули безнадійний крик. Галин батько, дізнавшись про зустріч дітей, дуже розгнівався і побіг до лісу шукати їх, щоб розправитись. Він біг навпростець через болото. Гнів засліпив йому очі. Збився із стежки і потрапив у ту ж саму трясовину, де загинули його воли.

Чоловік почав волати про поміч. Болото швидко затягувало його. Іван з Галею прибігли і побачили на поверхні тільки голову і частинку правої руки. Чоловік уже мовчав.

Галя впізнала батька. Вона знепритомніла. А Іван миттєво звалив сухе дерево і кинув до потопаючого переляканого сусіда. Людину було врятовано. За це Галин батько згодився віддати свою дочку за Івана. При вінчанні Іванові

довелось хреститись. Він підняв праву руку до лоба, але трійцю створити не міг, бо основних пальців не було. Піп сказав, щоб Іван хрестився. Молодий знову підняв руку і відчув, як у нього виросли пальці, милість Божа зійшла на нього.

Молодята побрались, гарно живуть , свій рід множать і хліб жують.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

107 (4215). Добро за добро. СУС —. Записано 2008 року. Нацик Марія Опанасівна (1931). Чернігівська область, Козелецький район, Данівка