☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Долина смерті
Українська народна казка Полтавщини

Було це дуже давно. В одній країні був дивний звичай. Коли людина ставала старою й немічною, то її відвозили за село у велику долину помирати.

В одній сім’ї, де жили син зі своєю жінкою і двома дітьми, доживав віку хворий дід. Прийшов час відвозити батька до ями. Але син сказав батькові, що він його заховає на горищі, а людям скаже, ніби вже відвіз батька за село. Поплакали, потужили, та так і зробили.

А того року був неврожай. Люди поїли всі свої запаси та й не осталось на весну зерна засіяти поле. І тоді старий батько підказав синові, що треба зробити, щоб не померти з голоду. Він порадив знять з хати солому (в той час хати покривали соломою), ту солому змолотить і зерном засіять своє поле.

Син так і зробив. Коли це через деякий час в одного його зазеленіло поле. Люди зібралися і запитали, де він взяв зерно. Селянин признався, що йому підказав старий батько, якого він пожалів і не одвіз помирати.

Відтоді люди не відвозили старих батьків помирати, стали слухати їх порад і зажили щасливо.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

41 (4627). Долина смерті. СУС 981. Записав Тукало Олександр (7 клас) 2008 року. Панченко Галина Олександрівна (1931). Полтавська область, Лохвицький район, Бербениці