Доля дівчини

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

В давнину люди були бідні та багаті. Одні працювали до сьомого поту, а інші гуляли та розважалися. Бідні женилися на бідних, а багаті на багатих.

От один багатий чоловік женився і взяв в дружини теж дівку багатого роду. Він був красивий на вроду, а взяв багату та тільки некрасиву, що і людям стидно показувати. Жили вони жили і найняли собі наймичку, молоду та вродливу, що можна і людям показати.

От вирішили молодята поїхати, помандрувати. Кажуть наймичці, щоб вона нікуди не ходила, бо їх довго не буде. От зібралися і поїхали.

А наймичка тим часом взяла саме краще вбрання своєї пані, одяглася і почала видивлятися на себе в дзеркало. Дивиться та примовляє:

— Яка я красива, а пані така некрасива.

Пані щось забула взяти в дорогу і повернулася назад додому. Тихенько підійшла до вікна і бачить, що наймичка видивляється в її вбранні перед дзеркалом і приказує.

Зайшла пані в дім, розказала, що вона все те чула. І запропонувала випробувати долю. А для цього сказала наймичці, щоб та взяла дві корзини і положила в корзини саму кращу їжу. В одну і другу порівно, все має бути однакове. Потім узяти корзини і вийти на роздоріжжя біля лісу. Поставити корзини на дорозі, а самій сховатися у лісі. Тільки потрібно запам’ятати, де чия корзина. Потім ждати, хто прийде до корзинок.

От наймичка зробила так, як сказала пані. Сидить вона у лісі і жде. Ось прилетіли два голуби і сіли на корзину пані: вурчать, крилами обнімаються та цілуються. Так вони порозважалися та полетіли.

Через деякий час приходить свиня дика і до корзини наймички: понюхала і почала все рить носом, викидать з корзини та ногами топтать. Бачить наймичка, що свиня порве їжу. Вигнала її, забрала корзини і пішла додому.

Тут і пані виходить та и запитує наймичку:

— Ну, хто приходив до корзинок?

А наймичка й відказує:

— До вашої корзинки прилітали голуби і любувалися, як молодята. А до моєї прийшла свиня і почала рилом викидати все з корзини та топтати, я її й прогнала.

— Ну, що ж ми випробували долю. І моя доля не залежить від того чи красива я, чи ні. А ось ти хоч і красива, а доля в тебе саме така, яка є. І хочеш ти чи не хочеш, а примиритися маєш. То, може, доля і до тебе буде, схильна, як і до мене.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

56 (5515). Доля дівчини. СУС —. Записано 2008 року. Мальована Лідія Андріївна (1938). Черкаська область, Смілянський район, Мале Старосілля