Українські народні казки

Дружина володаря змій
Українська народна казка Буковини

Одна жінка мала дівчину. Як мати куди йшла, дівчина лишалася дома. Дівчина сиділа в хаті, а гадюки прилазили під хату і кричали: — Маріє, вийди!

Вона не виходила. Одного разу прилізло їх так багато, що все подвір’я було в гадюках. Крикнули вони кілька раз: «Маріє, вийди!» Вона не виходила, мовчала. Тоді гадюки збилися в купу, вибили вікно, впали в хату і забрали дівчину.

Найстарший із змій узяв Марію собі за жінку. У ставу під водою у него був дворець. Туди і забрав Марію. Сам він був чоловік, а шкіра на нім — гадяча. Як він хотів, то ту шкіру з себе знімав.

А мама її не знала, де вона. Пропала дівчина. Мама зробила за неї обід. А через п’ять років прийшла Марія відвідати маму і привела з собою двох своїх хлопчиків. Стара приймає її, тішиться, розпитує:

— Де ти була?

А дочка й розказує, з ким вона жиє.

— Та чого ж ти з гадюкою жиєш? — питає мати.

— То не гадюка, — каже їй дочка, — лише шкіра на нім гадяча. Але він ту шкіру з себе скидає.

— А як же ти його з-під води викликаєш? — питає мати.

А дочка їй каже:

— Я кричу: «Йосипе, вийди!» І він виходи.

А стара думає: «Зарубаю я його, щоб не верталася до него моя дочка. Най жиє коло мене». Взяла вона сокиру і тихо вийшла з хати. Підійшла до ставу й кричить:

— Йосипе, вийди!

Він вийшов, а стара його раз! — і зарубала. Відрубала йому голову і кинула в став. І тіло кинула туди.

А дочка з хлопчиками зібралася і йде додому. Приходить до ставу, кричить: «Йосипе, вийди! Йосипе, вийди!» — ніхто не виходи. Подивилася, а голова його по ставу пливає. І заплакала вона, заридала:

— Діти твої зосталися сиротами. А ти ж їх так любив!

Завела дочка назад дітей до мами і лишила їх там, а сама перекинулася зозулькою. І літає, і гукає: «Я собі чоловіка куплю, куплю», але такого чоловіка вже не годна собі найти.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Ожів, Сокирянського району, Чернівецької області
2 червня 1979 року
Оповідач: Романишина Наталя Матвіївна (1904 року народження)
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Дружина володаря змій
Українська народна казка Буковини

Одна жінка мала дочку. Як ішла вона куди, дочка лишалася дома. Дівчина сиділа в хаті, а гадюки прилазили під хату і кричали: «Марія, вийди!» А вона не виходила.

Одного разу змії заповнили все подвір’я. Крикнули вони кілька раз: «Марія, вийди!» А вона мовчала. Тоді гадюки збилися в купу, вибили вікно, впали в хату і забрали дівчину.

Самий старший із зміїв узяв Марію собі за жінку. Під водою на дні озера був у нього палац. Сам він був чоловік, а шкіру мав гадячу. Але він міг знімати з себе ту шкіру, коли хотів.

Жила Марія з чоловіком-змієм на дні озера, а мати її не знала, де дочка. «Пропала дівчина», — подумала мати і зробила поминальний обід. А через п’ять років прийшла Марія відвідати маму і привела з собою двох своїх синів. Стара приймає її, тішиться, розпитує, де вона була. А дочка й розказує, де живе.

— То чого ж ти з гадюкою живеш? — питає мати.

— То не гадюка, — каже їй дочка, — лише шкіра на нім гадяча. Але він ту шкіру з себе скидає.

— А як же ти його з-під води викликаєш? — питає мати.

— Крикну: «Йосипе, вийди!» І він виходить.

Стара й думає: «Зарубаю я його, щоб не верталася більше до нього дочка. Най живе в мене». Вийшла тихо з хати, взяла сокиру, пішла до озера і кричить:

— Йосипе, вийди!

Він вийшов, а стара раз! — і зарубала його! Та відрубала йому голову і кинула в озеро. І тіло кинула туди.

А дочка з хлопчиками зібралися йти додому. Приходить до озера, кричить:

— Йосипе, вийди! Йосипе, вийди! — ніхто не виходить. Подивилася, а голова його по озері плаває. І заплакала вона, заридала: — Зосталися твої діти сиротами! А ти їх так любив!

Завела Марія дітей до матері і лишила їх там, а сама перекинулася зозулькою. Літає і гукає:

— Я собі чоловіка куплю, куплю!

Щороку кричить «куплю», але такого чоловіка вже не годна собі знайти.

Походження та примітки

Дружина володаря змій. Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка. Составитель Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979 425М. Записано 2 червня 1979 року в селі Ожевому Сокирянського району Чернівецької області від Наталії Матвіївни Романишиної (1905 року народження, вдова, колгоспна пенсіонерка).

Чарівна квітка: Українські народні казки з-над Дністра. Запис, упорядкування, примітки та словник М. А. Зінчука; Художники: Н. В. Кирилова і П. А. Гулін. — Ужгород: Карпати, 1986. — 301 с: іл.