Українські народні казки

Дружні звірі

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід з бабою. В хліві у них було добряче господарство. А найбільше дідусь чекав доки виросте свинка. І ось свинка вже поспіла, та якраз під свято. Каже дід бабі:

— Давай, бабо, добряче посвяткуємо, Новий же рік, то давай заріжемо свинку.

Баба згодилася.

— Давай, ох і смачно буде!

Нагострив дід ножі, та й полягали спати. А свиня підслухала, що їй лихо буде й каже друзям-тваринам:

— Друзі! Я в небезпеці! Допоможіть!

Прокидається дід раненько, до хліва, а там пусто, в хліві нікого: ні свині, ні барана, ні півня, ні бичка!

— Ой лишенько! — заволала баба. — Це ж вони повтікали. Що ж ти діду наробив? Це ж вони, мабуть, злякалися, та й повтікали до лісу. Що ж будемо робити?

— А що тут робити, якщо вони такі дружні та кмітливі. Обійдемося й без м’яса, нам не звикати.

Так дружні звірі врятували свиню.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Висоцький Сергій Олександрович, Дніпропетровська область, Широківський район, Водяне 275 (7413). Дружні звірі. СУС — , новотвір. Записала Бурлаченко Олександра 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.