☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Дурне Бейло
Українська народна казка Поділля

Було собі дурне Бейло. Якось воно каже мамі:

— Мамо, я піду до Марусі.

— Ну, йди.

Приходить до Марусі.

— Добридень тобі, Марусю.

— Здоров, дурне Бейло. Чого ти до мене прийшло?

— Щоб ти мені щось дала.

— Що ж я тобі дам? Он голочка застромлена. Візьми собі.

Взяло воно голочку, вийшло на вулицю. А там на возі дядьки сіно везуть. Скочив дурне Бейло на воза, застромив голочку в сіно. Під’їжджає додому, шукає голочку — нема голочки.

— Мамо, дала мені Маруся голочку, я застромив її в сіно, і немає голочки.

— Яке ж ти дурне Бейло, як/ги навіжене. Дала тобі Маруся голочку, то ти візьми її застроми в шапочку, принеси додому і тобі буде голочка, і мені буде голочка.

— Добре, мамо, я знов піду до Марусі.

— Ну, йди.

Приходить до Марусі.

— Добридень тобі, Марусю.

— Здоров, дурне Бейло. Чого ти до мене прийшло?

— Щоб ти мені щось дала.

— Що ж я тобі дам? Он курочка ходить, візьми собі.

Взяло воно курочку, скрутило їй голову, застромило її в шапочку. Приходить додому.

— Мамо, дала мені Маруся курочку.

— А де ж вона?

— А ось в шапочці. Я зробив так, як Ви сказали.

— Як ти ж дурне Бейло, як ти ж навіжене. Дала тобі Маруся курочку, то ти візьми її на шнурочок та й кажи: «Цюр ряба, цюр ряба.» Прижени її додому, і тобі буде курочка, і мені буде курочка.

— Добре, мамо, я знов піду до Марусі.

Приходить до Марусі.

— Добридень тобі, Марусю.

— Здоров, дурне Бейло. Чого ти до мене прийшов

— Щоб ти мені щось дала.

— Що ж я тобі дам. Он кусок сала лежить, візьми собі.

Взяло воно сало на мотузочок та й каже:

— Цюр ряба, цюр ряба!

Собаки почули, сало з’їли, його покусали. Приходить додому та й каже:

— Мамо, дала мені Маруся кусок сала і я зробив так, як ви казали. А собаки позбігались, сало з’їли, мене покусали.

— Як ти ж дурне Бейло, як ти навіжене. Дала тобі Маруся сало, то ти ж візьми його, поклади за пазуху, принеси додому. І тобі буде сало, і мені буде сало.

— Добре, мамо. Я знов піду до Марусі.

Приходить до Марусі.

— Добридень тобі, Марусю.

— Здоров, дурне Бейло. Чого ти до мене прийшло?

— Щоб ти мені щось дала.

— Що ж я тобі дам? Он телятко прив’язане, візьми собі.

Взяло дурне Бейло відрізало кусок теляти, замотало в хустину, поклало за пазуху. Приходить додому.

— Мамо, а мені Маруся дала теля.

— А де ж воно?

— Та я зробив так, як ви казали.

— Як ти ж дурне Бейло, як ти ж навіжене. Дала тобі Маруся теля, то ти візьми його на мотузок та й кажи: «Гей, рябе, гей, рябе!» Приведи додому, і тобі буде теля, і мені буде теля.

— Добре, мамо. Я знов піду до Марусі.

Приходить до Марусі.

— Добридень тобі, Марусю.

— Здоров, дурне Бейло. Чого ти до мене прийшло?

— Щоб ти мені щось дала.

— Що ж я тобі дам? Хіба що мене забирай.

Прив’язав він Марусю на мотузок та й каже:

— Гей, рябе, гей, рябе!

Привів додому, завів в хлів, прив’язав. Приходить до мами та й каже:

— Мамо, до нас прийшла Маруся.

— А де ж вона?

— Та в хліві, я зробив так, як ви казали.

— Як ти ж дурне Бейло, як ти навіжене. Прийшла до тебе Маруся, то ти запроси її до хати, а я наварю вареників. І тобі буде Маруся, і мені буде Маруся.

Пішов дурне Бейло у хлів, відв’язав Марусю, запросив її до хати. Мати наварила вареників та й запросила дівчину на обід.

Отак вони поживають і горя не знають.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

39 (5991). Дурне Бейло. СУС порівн. 1696. Записано 2008 року. Присяжнюк Людмила Андріївна (1953). Хмельницька область, Деражнянський район, Гатна