Дурний пан
Українська народна казка Чернігівщини

В одному селі жив пан. Він вважав одного бідного селянина розумним і сказав йому про це. А чоловік відповів, що в їхньому селі всі мужики такі.

— А пани?

— А пани — дурні.

— А я?- запитав пан.

— Не можу сказати, треба з вами більше поспілкуватися.

Поїхали пан і селянин мандрувати. Довго вони їхали, а під ніч заїхали переночувати в ліс. Коли повечеряли, то селянин стрибнув у купу соломи, що була поруч. Пан запитав:

— Що трапилося?

— Тихо, бо ведмідь неподалік. Якби хоч був у нас собака, щоб гавкав, то він би нас не порвав.

— А чому ти не гавкатимеш?- запитав пан.

— Бо в мене голос не такий, як треба, — відказав чоловік та й заснув.

Пан гавкав на ведмедя цілу ніч, щоб той його не порвав. А коли селянин проснувся, то спитав пана, чому той хрипить.

— Бо цілу ніч гавкав на ведмедя.

— На якого ведмедя?

— На того, що в кущах.

Пішли пан і селянин подивитися на ведмедя, а там нема нікого.

Зрозумів пан, що він дурний. Сів на коня та й тільки його й бачили. А бідняк реготав досхочу.