Українські народні казки

Дятел

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Пішов раз чоловік на Великдень до лісу рубати дрова. Підходить до нього старий дід та й питає:

— Що рубаєш?

— Дрова!

— Та саме час?

— Нема чого їсти. Жінка і діти голодні, заробітку немає, а затопити й зварити треба. Що маю робити?

Дід подумав, подумав та й каже:

— Лиши рубати, йди додому.

Сказав так і зник.

Приходить чоловік додому, а там на столі у нього повно грошей. І мав цей чоловік все, що захотів.

Минув рік. На другий Великдень той чоловік собі думає: «Піду я тепер до лісу рубати, знов добуду грошей і стану ще багатшим!» Як подумав, так і вчинив. Але тоді з’явився той дід і сказав:

— Відтепер будеш, чоловіче, стукати по дереві до кінця світу.

І з того чоловіка зробився дятел, який усе скаче по деревах і стукотить своїм дзьобом, як той чоловік стукав сокирою.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

111 (5184). Дятел. СУС —. Записано 2008 року. Любарська Любов Олексіївна (1973). Черкаська область, Жашківський район, Конельська Попівка