Українські народні казки

Дівчина і жених

Українська народна казка Кіровоградщини

Одна дівчина дуже довго не могла вийти заміж. Все їй не траплялися ніякі хлопці. Вона вже казала:

— Я б і за чорта вийшла, аби тільки заміж…

Та одного вечора вона познайомилася на вечорницях з хлопцем. Сподобалися вони одне одному і почали зустрічатися. Він був з сусіднього села, батьки недавно померли, жив сам у хаті. Так він розповідав про себе дівчині.

Недовго вони зустрічалися та й вирішили побратися. Батьки дівчини справили їм гарне весілля. А по весіллі зібралися вони йти до хлопця, де й мали жити. Батьки нареченої провели молоде подружжя до воріт. Тільки мати так плакала, ніби прощалася з дочкою назавжди.

Хлопець повів дівчину. Вони йщли довго, і наречена час від часу запитувала його:

— Чи далеко ще йти?

— Ні, недалеко, — відповідав він.

Але вони йшли та йшли. Дівчина була дуже втомленою після весілля і тому не помічала, що вони ходять навколо села, з якого вийшли. А коли дівчина вже вкрай стомилася, хлопець підвів її до прірви, що була на краю села, і сказав:

— Ти говорила, що вийшла б заміж і за чорта. Тож отримуй те, що хотіла.

Він відірвав їй голову і викинув у прірву. А сам обернувся чортом.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

299 (8202). Дівчина і жених. СУС (365). Записала Застьоба Наталія 2010 року. Кумпан Марфа Лаврентіївна (1924). Кіровоградська область, Новгородківський район, Новгородка