Українські народні казки

Дівчина і кіт

Українська народна казка Полтавщини

В одному селі жила дівчина, яку звали Марусею. Якось пішла вона з подругами, щоб назбирати ягід. Коли дівчата дійшли до галявини, то Маруся почула під кущем нявкання. Вона підійшла ближче і побачила пораненого кота. Забрала Маруся його додому, годувала, гралася з ним, а коли приходив вечір, то брала його із собою на піч, щоб котові було тепліше. Через кілька місяців рани на тілі кота повністю загоїлись.

Одного дня випустила Маруся кота погуляти на вулицю, а сама сіла у хаті прясти. Аж раптом почула, що її кіт занявкав. Вона вибігла надвір і побачила, що на її пухнастого друга напала велика собака. Недовго думаючи Маруся взяла палицю, підбігла, і вдарила нею собаку по голові. Тварина впала мертва, і зненацька перетворилася на відьму. А кіт перетворився на красивого юнака. Він підійшов до Марусі та й каже:

— Спасибі тобі, дівчино, що врятувала мене від чарів злої відьми. Вона наклала на мене прокляття, тому я повинен бути котом до її смерті. Але відьма захотіла мене вбити, і я б напевно помер, якби не ти. А тепер, коли відьма мертва, чари знято, і я назавжди залишуся людиною. Знай, що ти зробиш мене найщасливішим у світі, якщо погодишся стати моєю дружиною.

Маруся нічого не відповіла, тільки підійшла і ніжно обняла хлопця. А вже через тиждень вони справили гарне весілля, після якого прожили довге життя в злагоді і любові.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

270 (5010). Дівчина і кіт. СУС —. Записав Мельніченко Олексій 2008 року.
Оповідач: Валицька Лідія Михайлівна (1939 року народження), Горошино, Семенівський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.