Дівчина-осика

Українська народна казка Поділля

Жив чоловік і жінка. І було у них три дочки. І був такий час, що сім’я не мала що їсти і в що одягтися.

Одного разу біля їхньої хати ішов чоловік старий і каже до того чоловіка, що жив убого:

— Дай одну із твоїх дочок за мене заміж і будеш жити щасливо і багато.

Чоловік на те відказує:

— Але як я віддам за тебе свою дочку, якщо ти такий старий?

А старий каже:

— Ну і що, вона зі мною буде добре жити, і ти будеш жити у багатстві.

Чоловік згодився. Прийшов додому і розказав все дочкам. Хто ж пожертвує собою заради сім»ї ? Старша дочка відмовилась, середуща відмовилась, лиш найменша погодилась.

І вийшла вона заміж, поїхала далеко з чоловіком. Народилось у них три сини. Жили вони довго і щасливо. І все було б добре, якби чоловік був людиною. А був він драконом.

І ось через деякий час захотіла дочка відвідати рідних. Дозволив дракон, тільки з умовою, що вона нікому не розкаже, хто він насправді, бо буде їй від цього погано.

Поїхала дочка, взяла з собою синів. Дуже зраділи рідні, побачивши молодшу дочку живою. Але вона була дуже сумна. Питає її старша сестра:

— Що сталося ?

Та не втрималась і розповіла їй усе. Тоді раптом стало темно, сонце зайшло за хмари, голосно завив вітер. І став старший син дубом, середущий — ясеном, а молодший — кленом. А молодша сестра стала осикою.

І зараз шелестить осика, навіть коли немає вітру. То вона так плаче за своїми дітьми.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

157 (7867). Дівчина-осика. СУС —, новотвір. Записано 2010 року. Яцишина Антоніна Михайлівна (1928). Хмельницька область, Волочиський район, Медведівка