Дівчина-осика
Українська народна казка Поділля
Жив чоловік і жінка. І було у них три дочки. І був такий час, що сім’я не мала що їсти і в що одягтися.
Одного разу біля їхньої хати ішов чоловік старий і каже до того чоловіка, що жив убого:
— Дай одну із твоїх дочок за мене заміж і будеш жити щасливо і багато.
Чоловік на те відказує:
— Але як я віддам за тебе свою дочку, якщо ти такий старий?
А старий каже:
— Ну і що, вона зі мною буде добре жити, і ти будеш жити у багатстві.
Чоловік згодився. Прийшов додому і розказав все дочкам. Хто ж пожертвує собою заради сім»ї ? Старша дочка відмовилась, середуща відмовилась, лиш найменша погодилась.
І вийшла вона заміж, поїхала далеко з чоловіком. Народилось у них три сини. Жили вони довго і щасливо. І все було б добре, якби чоловік був людиною. А був він драконом.
І ось через деякий час захотіла дочка відвідати рідних. Дозволив дракон, тільки з умовою, що вона нікому не розкаже, хто він насправді, бо буде їй від цього погано.
Поїхала дочка, взяла з собою синів. Дуже зраділи рідні, побачивши молодшу дочку живою. Але вона була дуже сумна. Питає її старша сестра:
— Що сталося ?
Та не втрималась і розповіла їй усе. Тоді раптом стало темно, сонце зайшло за хмари, голосно завив вітер. І став старший син дубом, середущий — ясеном, а молодший — кленом. А молодша сестра стала осикою.
І зараз шелестить осика, навіть коли немає вітру. То вона так плаче за своїми дітьми.